fish_ua: (Default)
[personal profile] fish_ua
До екскурсії в театр ставлення було неоднозначне.
- З одного боку, - пояснювала Лєрка своєму котові Каштану, - театр - це не урок літератури. Це театр. А з іншого боку урок літератури сорок п'ять хвилин, а театр - дві години.
- Але це все не так важливо, - додала вона, подумавши, - якщо нам вдасться вибратися за куліси.
О, закулісся! Місце, де кояться дива, де ходять актори (і кіноактори трапляються!), де блукають режисери, які кожної миті можуть сказати: "Який жах, наша головна актриса, у якої майже нема тексту, захворіла, хто ж її замінить?" Та мало ще що!
Такі думки роїлися в голові... насправді аж ніяк не Лєрки. Ну, звісно, трошки й у Лєрки, але лише після того, як із нею поділилася Катька, її найкраща подруга.
Катька - авантюристка. А от Лєрка... Лєрка, якщо чесно, не дуже. Тільки Катьці про це знати не обов'язково.
І от - театр. «Лісова пісня». Ніна Павлівна намагається усім довести, що це дуже цікаво саме для тринадцятирічних хлопців і дівчат, а Лєрка і Катька чекають слушного моменту.
- Зараз останній дзвінок дадуть... Сядемо скраю - і відразу вийдемо. Наче в туалет, розумієш? - шепоче Катька.
В залі, поки всі розсідалися, Катька шарпнула Лєрку, і дівчатка рвонули до виходу.
- Куди? - грізно спитала вчителька.
- Ми цей... нам треба! - правдоподібно кліпнула Катька.
Вчителька роздратовано махнула рукою і дівчата тільки й майнули.
Швидкий погляд вперед, назад, двері з написом "Службовий вхід" прочинилися і авантюристи опинилися в коридорі. Тепер тільки не попастися! Ліворуч? Праворуч? Праворуч!
Двері прочинилися і зачинилися. Щось перекинувши, Катька увімкнула світло.
- Ого!
В кімнаті було порожньо в розумінні людей, але зовсім не порожньо в розумінні речей. Лєрка зацікавилася іграшковим яблуком, а Катька із захватом оглядала гарну зелену сукню, що лежала на кріслі. Не встигла Лєрка заперечити, як Катька почала швидко перевдягатися, а джинси і светр запхала у портфель.
- Ти що робиш? А якщо це сукня Мавки?
- Сподіваюся!
- Ой, ти що, виступати будеш?
- А що, думаєш, не зможу?
- Зможеш, та тільки... Ой, попаде ж...
- Боїшся? Якщо боїшся, іди в зал, тільки знай!..
Лєрка знала. Тому вона зітхнула і нікуди не пішла. Катька театрально змахнула рукою і проспівала:
- Хто ти? Я? Мавпа лісова!
Лєрка не втрималася й зареготала.
- Цить! - обірвала її Катька, - Нам ще до сцени дістатися треба. Не-по-мі-че-ни-ми!
Катька накинула на Мавчину сукню свій плащ-дощовик і обережно визирнула в коридор.
- Ти хоч текст знаєш?
- Я... цей... імпровізуватиму.
Лєрка затихла. Імпровізувати! Вона б так ніколи не змогла.
Вони скрадалися коридором.
- Сюди! - смикнула Катька подругу.
Ой, не сюди...
Ой, не сюди було...
Дівчата вскочили просто в обійми високій і огрядній жінці з пишним бантом на шиї, такій високій і огрядній, що ні втекти, ні прошмигнути.
- Ви тут звідки? - сердито поцікавилася жінка.
- Ми... ой, пробачте, ми Мавку шукали. - тонко й жалібно сказала Катька. І наступила на ногу Лєрці.
Лєрка добре знала, що це означає. Це означає: мовчи. Ніби вона годна зараз хоч щось сказати!
- Мавку? Дівчата, тут вам не парк розваг, ви хіба не бачили напису "Службовий вхід"?
- Нам Мавка потрібна, ми її сестри! - збрехала Катька. - У нас проблема!!!
Жінка стурбовано оглянула дівчат, шукаючи проблему.
- Наталя зайнята, зараз вистава почнеться. А що сталося? Щось серйозне? Спішне?
- Ви нас вибачте, але ми тільки Наталці можемо сказати! - Катька щільніше загорнулася в дощовик, радіючи, що тітка не здогадалася спитати, як Мавку звуть по-справжньому. Лєрка тільки кліпала тривожно. Дивлячись на неї, хто завгодно повірив би, що у дівчат проблема. Та Лєрка й сама так думала.
- Добре, дівчатка, якщо у вас щось серйозне, почекайте у моїй кімнаті. Не треба тут бігати.
Жінка завела дівчат до малесенької кімнати зі столом і старим диванчиком і зникла. Клацнув ключ.
Лєрка з Катькою перезирнулися. Потім мовчки сіли. Диванчик рипнув.
- Катько... Чуєш? А що з виставою буде? Мавка без сукні лишилася... Це ми виставу зірвали, так?
Катька схопилася за голову:
- Ой лихо... Ти про виставу думаєш? А знаєш, що нам скажуть, коли нас відчинять? Що ми їхню сукню вкрали, от що скажуть!
- Та ми ж не крали, ми ж так...
- Ага, так! В міліції розкажеш, як! - Катька дивилася так сердито, наче це Лєрка придумала взяти сукню.
- Ти її, може, зніми...
- Сама б не догадалася...
Катька швидко переодяглася назад у светр та джинси. А сукню куди? Куди? Куди?
За дверима почулися кроки. Лєрка, не думаючи довго, скрутила сукню і запхала її у свій рюкзак.
Двері хтось посмикав.
Дівчата принишкли.
Було тихо.
Катька простягла руку до Лєрчиного рюкзака і стала витягати сукню.
- Скажемо, що вона тут і лежала, - прошипіла вона.
Але в цю мить двері відчинилися.
Катька так і заклякла із сукнею в руках.
На порозі кімнати стояв міліціонер.

- Ми не винуваті! - зойкнула Лєрка.
- А це ми зараз з'ясуємо! - суворо сказав міліціонер і всівся за стіл.
- Прізвища? Імена? Номер школи?
І став записувати. Усе-все, починаючи з того моменту, як дівчата втекли із глядацького залу.
Коли історія майже дійшла кінця, двері знову відчинилися. Це була вже знайома дівчатам жінка з бантом на шиї.
Міліціонер раптом підскочив зі стільця і дуже-дуже винуватим голосом промовив:
- Лідіє Степанівно, це я.
- Бачу! - сухо сказала Лідія Степанівна.
- Так ви дозволите мені перескладати екзамен? Я готувався, Лідіє Степанівно.
- Сашо, Ви настільки недбало поставилися до своїх завдань, що я просто не розумію, нащо Ви вступали до акторського. Ви, Сашо, не актор, я Вам не вірю. І дозвіл на повторний іспит не підпишу.
- От Ви не вірите, а вони повірили! - тицьнув фальшивий міліціонер Саша на отетерілих дівчат. - Ось їхні свідчення. А ось відбитки пальців.
Лєрчині відбитки пальців були рожеві, а Катьчині - бузкові. Ще б пак! Це він їм гримувальний набір підсунув.
Лідія Степанівна пробігала очима "свідчення", і очі її робилися все круглішими і круглішими. Зрештою вона впала на стілець і розреготалася. Саша-міліціонер тут же підсунув їй якийсь папірець. Мабуть той самий дозвіл, якого так добивався. Лідія Степанівна розмашисто підписалася.
- А тепер геть з моїх очей усі! Авантюристи...

- Ну от, бачиш, як усе чудово вигоріло? Саша нас на свої вистави запросив. Ну, тобто, на майбутнє, коли він все-таки вивчиться на актора. Думаєш, не вивчиться? Я думаю, вивчиться! Шкода тільки, з Мавкою не познайомилися! - весело цвірінькала Катька дорогою додому.
Ох, ця Катька! - думала Лєрка.
Ну, ця Катька!

April 2014

S M T W T F S
  123 45
6 7 8 910 1112
1314 1516171819
20212223242526
27282930   

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 22nd, 2017 08:17 am
Powered by Dreamwidth Studios