fish_ua: (Default)
[personal profile] fish_ua
До екскурсії в театр ставлення було неоднозначне.
- З одного боку, - пояснювала Лєрка своєму котові Каштану, - театр - це не урок літератури. Це театр. А з іншого боку урок літератури сорок п'ять хвилин, а театр - дві години.
- Але це все не так важливо, - додала вона, подумавши, - якщо нам вдасться вибратися за куліси.
О, закулісся! Місце, де кояться дива, де ходять актори (і кіноактори трапляються!), де блукають режисери, які кожної миті можуть сказати: "Який жах, наша головна актриса, у якої майже нема тексту, захворіла, хто ж її замінить?" Та мало ще що!
Такі думки роїлися в голові... насправді аж ніяк не Лєрки. Ну, звісно, трошки й у Лєрки, але лише після того, як із нею поділилася Катька, її найкраща подруга.
Катька - авантюристка. А от Лєрка... Лєрка, якщо чесно, не дуже. Тільки Катьці про це знати не обов'язково.
І от - театр. «Лісова пісня». Ніна Павлівна намагається усім довести, що це дуже цікаво саме для тринадцятирічних хлопців і дівчат, а Лєрка і Катька чекають слушного моменту.
- Зараз останній дзвінок дадуть... Сядемо скраю - і відразу вийдемо. Наче в туалет, розумієш? - шепоче Катька.
В залі, поки всі розсідалися, Катька шарпнула Лєрку, і дівчатка рвонули до виходу.
- Куди? - грізно спитала вчителька.
- Ми цей... нам треба! - правдоподібно кліпнула Катька.
Вчителька роздратовано махнула рукою і дівчата тільки й майнули.
Швидкий погляд вперед, назад, двері з написом "Службовий вхід" прочинилися і авантюристи опинилися в коридорі. Тепер тільки не попастися! Ліворуч? Праворуч? Праворуч!
Двері прочинилися і зачинилися. Щось перекинувши, Катька увімкнула світло.
- Ого!
В кімнаті було порожньо в розумінні людей, але зовсім не порожньо в розумінні речей. Лєрка зацікавилася іграшковим яблуком, а Катька із захватом оглядала гарну зелену сукню, що лежала на кріслі. Не встигла Лєрка заперечити, як Катька почала швидко перевдягатися, а джинси і светр запхала у портфель.
- Ти що робиш? А якщо це сукня Мавки?
- Сподіваюся!
- Ой, ти що, виступати будеш?
- А що, думаєш, не зможу?
- Зможеш, та тільки... Ой, попаде ж...
- Боїшся? Якщо боїшся, іди в зал, тільки знай!..
Лєрка знала. Тому вона зітхнула і нікуди не пішла. Катька театрально змахнула рукою і проспівала:
- Хто ти? Я? Мавпа лісова!
Лєрка не втрималася й зареготала.
- Цить! - обірвала її Катька, - Нам ще до сцени дістатися треба. Не-по-мі-че-ни-ми!
Катька накинула на Мавчину сукню свій плащ-дощовик і обережно визирнула в коридор.
- Ти хоч текст знаєш?
- Я... цей... імпровізуватиму.
Лєрка затихла. Імпровізувати! Вона б так ніколи не змогла.
Вони скрадалися коридором.
- Сюди! - смикнула Катька подругу.
Ой, не сюди...
Ой, не сюди було...
Дівчата вскочили просто в обійми високій і огрядній жінці з пишним бантом на шиї, такій високій і огрядній, що ні втекти, ні прошмигнути.
- Ви тут звідки? - сердито поцікавилася жінка.
- Ми... ой, пробачте, ми Мавку шукали. - тонко й жалібно сказала Катька. І наступила на ногу Лєрці.
Лєрка добре знала, що це означає. Це означає: мовчи. Ніби вона годна зараз хоч щось сказати!
- Мавку? Дівчата, тут вам не парк розваг, ви хіба не бачили напису "Службовий вхід"?
- Нам Мавка потрібна, ми її сестри! - збрехала Катька. - У нас проблема!!!
Жінка стурбовано оглянула дівчат, шукаючи проблему.
- Наталя зайнята, зараз вистава почнеться. А що сталося? Щось серйозне? Спішне?
- Ви нас вибачте, але ми тільки Наталці можемо сказати! - Катька щільніше загорнулася в дощовик, радіючи, що тітка не здогадалася спитати, як Мавку звуть по-справжньому. Лєрка тільки кліпала тривожно. Дивлячись на неї, хто завгодно повірив би, що у дівчат проблема. Та Лєрка й сама так думала.
- Добре, дівчатка, якщо у вас щось серйозне, почекайте у моїй кімнаті. Не треба тут бігати.
Жінка завела дівчат до малесенької кімнати зі столом і старим диванчиком і зникла. Клацнув ключ.
Лєрка з Катькою перезирнулися. Потім мовчки сіли. Диванчик рипнув.
- Катько... Чуєш? А що з виставою буде? Мавка без сукні лишилася... Це ми виставу зірвали, так?
Катька схопилася за голову:
- Ой лихо... Ти про виставу думаєш? А знаєш, що нам скажуть, коли нас відчинять? Що ми їхню сукню вкрали, от що скажуть!
- Та ми ж не крали, ми ж так...
- Ага, так! В міліції розкажеш, як! - Катька дивилася так сердито, наче це Лєрка придумала взяти сукню.
- Ти її, може, зніми...
- Сама б не догадалася...
Катька швидко переодяглася назад у светр та джинси. А сукню куди? Куди? Куди?
За дверима почулися кроки. Лєрка, не думаючи довго, скрутила сукню і запхала її у свій рюкзак.
Двері хтось посмикав.
Дівчата принишкли.
Було тихо.
Катька простягла руку до Лєрчиного рюкзака і стала витягати сукню.
- Скажемо, що вона тут і лежала, - прошипіла вона.
Але в цю мить двері відчинилися.
Катька так і заклякла із сукнею в руках.
На порозі кімнати стояв міліціонер.

- Ми не винуваті! - зойкнула Лєрка.
- А це ми зараз з'ясуємо! - суворо сказав міліціонер і всівся за стіл.
- Прізвища? Імена? Номер школи?
І став записувати. Усе-все, починаючи з того моменту, як дівчата втекли із глядацького залу.
Коли історія майже дійшла кінця, двері знову відчинилися. Це була вже знайома дівчатам жінка з бантом на шиї.
Міліціонер раптом підскочив зі стільця і дуже-дуже винуватим голосом промовив:
- Лідіє Степанівно, це я.
- Бачу! - сухо сказала Лідія Степанівна.
- Так ви дозволите мені перескладати екзамен? Я готувався, Лідіє Степанівно.
- Сашо, Ви настільки недбало поставилися до своїх завдань, що я просто не розумію, нащо Ви вступали до акторського. Ви, Сашо, не актор, я Вам не вірю. І дозвіл на повторний іспит не підпишу.
- От Ви не вірите, а вони повірили! - тицьнув фальшивий міліціонер Саша на отетерілих дівчат. - Ось їхні свідчення. А ось відбитки пальців.
Лєрчині відбитки пальців були рожеві, а Катьчині - бузкові. Ще б пак! Це він їм гримувальний набір підсунув.
Лідія Степанівна пробігала очима "свідчення", і очі її робилися все круглішими і круглішими. Зрештою вона впала на стілець і розреготалася. Саша-міліціонер тут же підсунув їй якийсь папірець. Мабуть той самий дозвіл, якого так добивався. Лідія Степанівна розмашисто підписалася.
- А тепер геть з моїх очей усі! Авантюристи...

- Ну от, бачиш, як усе чудово вигоріло? Саша нас на свої вистави запросив. Ну, тобто, на майбутнє, коли він все-таки вивчиться на актора. Думаєш, не вивчиться? Я думаю, вивчиться! Шкода тільки, з Мавкою не познайомилися! - весело цвірінькала Катька дорогою додому.
Ох, ця Катька! - думала Лєрка.
Ну, ця Катька!
From:
Anonymous( )Anonymous This account has disabled anonymous posting.
OpenID( )OpenID You can comment on this post while signed in with an account from many other sites, once you have confirmed your email address. Sign in using OpenID.
User
Account name:
Password:
If you don't have an account you can create one now.
Subject:
HTML doesn't work in the subject.

Message:

 
Notice: This account is set to log the IP addresses of everyone who comments.
Links will be displayed as unclickable URLs to help prevent spam.

April 2014

S M T W T F S
  123 45
6 7 8 910 1112
1314 1516171819
20212223242526
27282930   

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 22nd, 2017 08:14 am
Powered by Dreamwidth Studios