fish_ua: (Default)
З Форуму притягла чергову торбу книжок. Зара читаю все одночасно і по черзі.
Вже прочитані...

Михайло Бриних "Шидеври української літератури", том перший.
Ах, яка це бомба! Купила й собі примірничок і своїй вчительці шкільній у подарунок. Ну бо реально, попри брутальну подачу там купа відомостей, про які я чи то не знала раніше, чи то вони були подані у тій критиці так занудно, що відразу випарувалися з голови. Але я думаю, таки перше, бо напіввипарувані з голови сюжети всі легко пригадалися. "Невдобно якось тепер про це казати, але Нечуй-Левицький люто ненавидів крихітну свічечку букви Ї" - оце мені впілялося тепер в мозок незгірш за Бринихову-таки цитату бозна-якої давності про те, як добре бути маркою
І так кльово читається, і хочеться ще і ще. На черзі Шидеври світової.

Катя Бабкіна "Соня".
Я бозна-коли зробила з невеликого уривка в ЖЖ уявлення собі про Бібікіну як про потенційно дуже кльового прозаїка. Здається, той роман, що тоді планувавсь, так і не вийшов, зате вийшов оцей і я його собі хутенько купила. І прочитала впродовж одної поїздки Запоріжжя-Київ.
На презентації склалося уявлення, що то тревельний роман, але то не зовсім так, подорож там мало впливає на сюжет і майже нічого про краєвиди там нема))) Але як на мої смаки, то воно й на краще.
Коли дійшло до чувака, який робив чудеса, я собі згадала Історію випадкового чуда Тані Малярчук. Тоді мені раз по раз спливало в думці, кому цю книгу читати не можна, а тут, коли згадала це, подумала: а з "Сонею" все рівно навпаки. Про неї постійно спливає на думці, кому би то варто читати замість того, що вони читають зараз.
"Соня" дуже позитивна. Там все складається гарно. Торік і позаторік у взаємних привітаннях через "Скороновийрік" всі рекорди дарування били "теплі історії до чогось-там". Їх сварили, що надто вже солодкі, ну але факт: люди нині, певно, страшенно потребують затишку і позитиву. Але якщо при цьому солодкого не хочеться - ось "Соня", вона не солодка і не поверхова, а цілком собі розумна і химерна історія, але при тому затишна і все в ній закінчується добре.
А йдеться в ній про дівку, яка звикла жити одним днем і раптом завагітніла. Приймати рішення вона не дуже звикла, то їде шукати свого батька, аби чимсь допоміг, ну бодай грошима. Ну і там всякі химерії, цигани, гомосексуалісти, жінка, яка мандрує по цвинтарях, ціла купа дивного народу, і всі якось викликають симпатію.

Нова казка подружжя Прохаськів прочитана наполовину і подарована дитині. Думаю, в мене ще буде нагода дочитати, коли куплю ще примірничок ще котрійсь дитині))))


На стенді Урбіно купила дві книжки - "Каву з кардамоном" і "Енн із зелених дахів". Перша мені сподобалася більше. Дівчинка-підліток живе-собі живе, і раптом ні з того ні з сього мати десь їде. І визирає їй краєчок родинного скелета з шафи. Ніхто нічого не пояснює, навіть забороняють питати. Але вона однаково шукає. Динамічно, загрібає. Ну і якось уже не вперше мені здається, що підліткова література в Польщі - вона за призначенням виховальна, тільки виховує не самих підлітків, а їхніх батьків.
А Енн... ну, от вона якраз виховальна на всі сто, і тим напрягає. Не дуже віриться, що такі діти бувають. Ні, спочатку воно навіть кумедне, ця дівчинка з її схильністю до пафосу й елегійного замилування подана іронічно, це виглядає добре. Але чимдалі вона просувається в процесі "набування чеснот" і "позбування вад", тим більше це дратує. Ну, класика. Така дитяча християнська сентиментальна класика. Що із тим вдієш...

Зара читаю Роулінг "Несподівана вакансія". І заодно Хатину дядька Тома, якої раніше не читала.
fish_ua: (Default)
Відпустка пройшла жваво))) Спочатку була на Форумі, потім у мами, потім провідала Марту, Севу і Марічку в Києві. Насамкінець - Івано-Франківськ!!!!

Туристичну програму у Франківську я, мабуть, виконала. Я почула наживо справжні трембіти, скуштувала справжніх лісових грибів і побувала на Бистриці. В цю пору вона зовсім міленька, тож ми побігали туди-сюди вбрід, а Тоня Ряховська, яка мене гостила у себе, навіть спокушала скупатися. Принаймні, був дядько, який спокійнісінько собі там десь хлюпався...

До Бистриці була класнюча ніч)) Тоня запросила приятельку Христину і ми собі гарно тусили. Варили глінтвейн (тільки Тонін тато сказав, шо у нас якийсь шмурдяк підозрілий вийшов і пити не схотів), тринділи собі, обмінювалися музичними новинками...

До того була презентація "Мануалу до черепахи". На диво, до мене, нікому ще невідомої, навіть чимало народу прийшло. Питали про божевілля і про брехню. Модератор, Євген Філатов, хлопець, трохи зовні і дуже за мімікою схожий на Захарченка, вигадав, щоб уривочок про Галину Петрівну читав хтось із відвідувачів, і це була прикольна ідея))))) Саме для цього уривку, ага. Але він мусив сам просити, бо глядачі відчули якийсь підступ і довго не зголошувалися.

До того було блукання містом. З Євгеном, потім хіторі, потім з Тонею. У Франківську є озеро. Навколо нього малувато дерев і виглядає воно трохи штучним, радше як басейн. Але однак там приємно. Ще у Франківську щороку буває фестиваль ковалів, і завдяки тому в місті є кілька прикольних кованих споруд. Каруселька, дерево щастя з гойдалкою (ці два трохи вже підмучені, здається, на гойдалці хтось намагався загадати бажання схуднути і вона тепер підвішена так, щоб ніхто не дістав), ще є там похмуре великоднє сонечко, колона з кованих квітів та гілок, арка з ковадлом... Всі споруди прикрашені замочками закоханих. Дерево щастя найбільше, але й інші також. Особливо зворушливо виглядав єдиний замок на арці з вибитими іменами "Петро і Вася".
На так званій Стометрівці мені показали точку, в якій треба плескати в долоні, щоб вийшов цікавий звуковий ефект. Тоня розповіла про це місце прикольну легенду про співачку-мишку.

А ще я подумала... чогось всі відомі мені францівські групи починаються на Ф. Фліт, Флайзза, Фактично Самі...


Попереду Вінниця)) це буде 12-го. І там я теж дотепер ніколи не була!!!!!
fish_ua: (Default)
ВДГ нове дитяче оповідання надрукували. Про бегемотів і щастя.
https://www.facebook.com/ZurnalVigadujDumajGraj
fish_ua: (Default)
Банзааааай)))) я, нарешті, побуваю в Івано-Франківську.
27 вересня, шоста вечора, книгарня "Є".
Колись, покинувши сайт UAMusic, а з ним і ті прекрасні музичні фестивалі, я перервала своє пізнання України. А лишилося ж стільки жаданого, та так і не побаченого. Схоже, в мене з"явився шанс продовжити!
fish_ua: (краля)
Сьогодні минув ще один період мого життя. Він був реально щасливим, жодного моменту я не думала інакше. Дякую!))
Якось воно буде далі.
fish_ua: (Default)
Скоро Форум, і знов настає цей момент, коли треба думати, де би його перебути цей час? Львівські власники затишних кухонь, може хтось із вас ласкаво погодиться закликати в гості тиху і чемну рибу?
З 10 по 15 буду у Львові, от...
fish_ua: (Default)
Цього місяця у двох журналах мої казки.

У "Маленькому Розумнику" - про хлопчика, який утік за куліси цирку і пережив там купу небезпечних і незвичайних пригод. Вже бачила, малюнки кльовіііі! Особливо фокусник і коза.

У "Вигадуй. Думай. Грай" - про зоопаркового сторожа, якого директор зоопарку змусив перетворитися на бегемота. Ще не бачила, чекаю свої примірнички.
fish_ua: (Default)
ну от... тепер я знаю, що в тій фразі про пташку, яка долетить до середини Дніпра, зі словом середина теж негаразд. бо не факт, що в мене не вийшло, що пташка та заклякла десь в товщі води...
fish_ua: (спека)
Розглядаючи руки і спину в дзеркалі... пора собі признатися. я невротик. і можливо мені варто було би до фахівця.
Але... воно ж не шкодить нікому. А мені - тільки так, трошки. Принаймні поки я не забуваю про дезінфекцію.
Погано, що я не розумію, чому я це роблю.
fish_ua: (Default)
Як ви думаєте, як би змінився світ, якби владу захопили грамар-наці?..
fish_ua: (Default)
ранок собі був як ранок... встигла трохи з Мартою поговорити. а щойно вона поїхала на чергові медогляди, мені такий напад мігрені вшпарило... давно так не було. встигла зжерти кетанов. і навіть крізь нього головний біль пробивався.
В мене завжди був виражений ореол - це сліпа пляма, яка спочатку зосереджується в полі зору, а потім розходиться від нього наче коло по воді. Сьогодні і він був яскравий. дуже добре видно було границю ореолу - зигзагоподібний такий шов. оце дуже важко описати, так, наче простір шматочками викладений, а всередині порожнеча.
Потім, коли зір у фокусі повернувся, а ореол відійшов на периферію, зрозуміла, що з головою фігня. читаю мейл, мушу кілька раз кожне словосполучення перечитати, бо не розумію значення слів. не можу відповісти, бо не можу пригадати, як звучать слова, які мені потрібні. не можу зосередитися. трохи запанікувала, пішла усміхатися перед дзеркалом. Але нє. Все було гаразд. Начиталася всякого в інтернеті, блін... була колись мені стаття трапилася, що бувають ускладнення аж до інсульту. але, дякувати Богу, всьо гаразд.
Випила міцну каву, несподівано різко полегшало. Теж, скільки читала, що кофеїн сприятливий під час мігрені - ніколи не помагало, та я й не сильно сподівалася.
Що то було? Не здивуюся, якщо до вечора з погодою щось стрьомне стане, град чи гроза якась...
fish_ua: (Default)
Вони одружилися)))
Ня!
Чекаємо наступних добрих новин. які не за горами))))
fish_ua: (Default)
А, ще... до мнемічних прийомів. згадала. Знаєте, як там цифри пропонують запам"ятовувати? Ось 八 - це типу халат, він коштує 8 баксів. А це 六 халат, який придавили кришкою - він через то коштує тільки шість.
Мама мія. Чому саме вісім? Чому саме шість? Казна-що, а не мнемічні прийоми.
В принципі, воно вже не дуже мені треба, але захотілося. Склала для всього десятку послідовну історійку про рибалку.
Починається з години ночі, коли є річка але її в темряві ледве видно: 一
В другій місяць трохи визирає і видно вже береги 二
В третій зовсім вийшов і видно місячну доріжку на воді 三
В четвертій засвічується вікно в халупі рибалки 四
В п"ятій рибалка виходить на призьбу, потягується, спершись на весло 五
В шостій прокидається малий син і несе йому вудку 六
В сьомій рибалка вже веслує на човні 七
В восьмій дивиться на відображення очерету у воді 八
В дев"ятій так само вдивляючись у відбитки у воді, бачить, як злітає лебідь 九
В десятій він уже вдома і показує сусіді: оооотакенну рибу спіймав! 十
fish_ua: (Default)
Покинула дурницями займатися і щодня додовбую катакану. Спитаєте, чого аж тепер? Та влом було, вона так... нечасто попадається.
Ну але сором вже ж.
Почала читати Шлях безхвостої пташки. Це посібник з вивчення канджі із мнемічними прийомами та вправами. Нууу... мнемічні прийоми в принципі хороша штука, але конкретно ці мене шось трохи напрягають. Не знаю, представник якого народу і мовної групи її писав, можливо, щось північне, бо там то олені, то валянки... і от через це там трапляються слова незрозумілі і без японської. Хто знає, шо то за лихо - кетмень?
До того ж обдруківок до лиха.
На вправах, де в російських текстах склади заміняють літерами катакани чи хірагани я вічно спотикаюся через полівановку.
Але я однак прочитаю. Навіть таке воно мені подобається своєю прибацаністю.
Наше гасло, як і перше: тільки прибацані прийоми! Задоволення - мета, іншої нема!
Ще би якихось цяцьок знайти)) Шкода, що той тест, який із Мартою і її чоловіком намагалися пройти, тільки на планшеті.
fish_ua: (Default)
Днями приятелька розповіла про свою десятирічну доньку, що нині перебуває в таборі відпочинку.
Дівчинка розповіла мамі про свій бізнес. Вона взяла до табору три іграшки і щовечора влаштовує аукціон - хто спить із зайчиком. хто з ведмедиком... Заробляє таким чином не гроші, просто цукерки.

Що ви про це думаєте? Якби ваша дитина таке вигадала, що би відчували, гордість чи тривогу?

Ще: у мене нова музична любов - Susumu Hirasawa
Пошукайте трек Indra - це просто супер

p/s дивно було знати, що в цьому питанні і тепер аж такі розбіжності. В одного плюс, в іншого мінус.
Мій погляд на ситуацію був такий: я здивувалася, як точно дівчинка змогла визначити потреби людей, які її оточують. Чи може навіть - оточуватимуть? Цікаво було б знати, замислила вона це завчасно чи уже на місці. Принаймні, я в її віці не зуміла би здогадатися, що інші діти засинають в чужому місці, що в ці моменти їм хочеться додому, хочеться затишку і пухнастого зайчика під бік. Навряд чи я про це думала би.
Те, що вона заробляє собі цукерки, мене не збентежило. Я знаю цю дитину, вона контактна, приязна і щодня тягає нових дітей до себе додому: мамо, це моя нова подруга, дай нам щось поїсти! І розумію, що вона це робить тому, що може. Їй цікаво випробувати щось нове. Щиро сподіваюся, ніхто з дорослих не додумається втовкмачувати їй, що так чинити соромно.
fish_ua: (Default)
Кішка втекла вдруге. Їй знову вдалося це зробити абсолютно непомітно для людського населення хати.
fish_ua: (Default)
Наша нова начальниця все-таки забула нас протабелювати. Здається, це підозрювали всі навколо. І так, їй нагадували. Привіт, два тижні без зарплатні :(
fish_ua: (Default)
Дочитую останні сторінки книги "Снежная жена". Це японські народні казки, викладені за методикою Іллі Франка. Дуже прикольно: дається шматочок тексту японською, потім переклад і тлумачення, що в якій граматичній формі стоїть, які там сталі звороти і т д. З часом все більше канджі додається, але в принципі загальним числом там їх малувато. Через рівні проміжки текст повторюється без підказок, пояснень стає менше, а запам'ятовуєш дедалі більше. Воно, звісно, теж більше іграшка, аніж наука, зате ідеально відповідає нашій з Мартою меті - отримувати від того максимум задоволення. Днями вже віддам книгу Марті, а собі скачала електронну версію. Гадаю, у мене буде потреба до неї повертатися.

ммммм... ще вчора випробувала нову фішку - сухий шампунь. Бо два дні води нема і це капець. На ранок уже була, слава Богу, але девайс прикольний. Запшикав, і на дотик, і на вигляд волосся чистесеньке.

попереду стільки змін...

а, ще. днями у мене день народження буде. Будь-ласка, не даруйте мені цього року нічого, ок? зараз я наскільки можу активно позбуваюся цілої купи тих матеріальних речей, які в мене вже є, щоб виміняти їх на життєвий простір. Не зношу, коли тісно. Тому отак. Навіть книжки. Цього року не треба, ок?
fish_ua: (Default)
Моя кішка - феєричне... оте... шо у японців олень плюс коняка.
Поставила їй в новому місці коробку з піском. Пісок їй знайомий, ми його постійно брали. Саджаю всередину кішку, щоб знала, що це їй.
Кішка обнюхується. озирається. і починає той пісок жерти.
Page generated Jul. 22nd, 2017 04:37 pm
Powered by Dreamwidth Studios