fish_ua: (Default)
Склала віршик на замовлення одної знайомої. абсолютно прикладний віршик. соціальна реклама, можна сказати. Її мета - мотивувати співробітників тої знайомої не тільки пити чайок, який вона приносить, але й самим інколи поповнювати запаси.

Если вдруг на полке пусто,
только чашки и стакан,
И выглядывает грустно
из-за блюдца таракан
А на праздник в перспективе
Даже хлебца ни куска,
Это значит, в колективе
Поселяется тоска.

Если есть на полке нашей,
кофе, ройбуш и мате,
Чай и много чистых чашек,
Сушки, пряник, каркаде,
А на праздник в перспективе
Образуется и торт,
Это значит, в коллективе
Есть согласье и задор
fish_ua: (Default)
А хочете прочитати мою книжку? Оту саму.
Вона тут:

http://www.ex.ua/view/7568428

сторінка 79

скорочена трішки, щоправда, але на сюжет це мало вплинуло
fish_ua: (Default)
В селі Білоткане
За синім парканом
В бабусиній хаті
У дальшій кімнаті
Є шафа,
Велика, як скеля, як дім!
І дуже цікаво, що в сховищі тім.
Та замкнено шафу на три повороти,
А ключик
бабуся тримає у роті,
Або на одній із горішніх полиць.
А може закопаним поміж суниць.
І я все канючу: будь-ласка, бабусю,
Дозволь я хоч оком одним подивлюся!
Бабуся сміється: Цікаво? Дарма.
Нічого цікавого в шафі нема.
Ага! Та якби була шафа порожня,
Хіба би казала бабуся "не можна",
Хіба б не відкрила таємних дверцят?
Тривала б мені невідомість оця?
Хіба б зачинила на три повороти?
Хіба би ключа заховала до рота?
Я знаю, я певен, там справжні дива!
Від здогадів навіть тріщить голова...

Напевно, у шафі смарагди та перли,
І навіть кришталь із самої Говерли,
І навіть корона, така золота.
Або там бабуся тримає кота!
Щоправда, дарма вона кішок не мучить...
А може... А може, той кіт - балакучий?
І знає великий-великий секрет!
Я знаю, там кіт! І торбинка котлет.
Ні. В шафі, мабуть, зіпсуються котлети.
Тоді там бабуся тримає скелета, -
Я чув, що в дорослих (і це не секрет)
Є звичка тримати у шафі скелет.
А може, там велет у шафі?
Ну звісно!
Він склався утричі,
і велету тісно,
І велету тисне
коліно в живіт,
І велетів ніс
визирає в просвіт,
І думає велет:
"Я тут задихнуся!"
І треба скоріше гукати бабусю!
Бабуся сміється: "Злякався? Дарма!
ніякого велета в шафі нема".

А може, там тістечка? Може там торти?
А може, цукерки найвищого сорту?
Я, мабуть, в бабусі небажаний гість,
Якщо вона все це без мене поїсть.
Та ні! На кричущий цей вчинок, клянуся,
Ніколи-ніколи не здатна бабуся!
То може там сукні, пальто й піджаки?
Хоча я в останнє не вірю таки,
Бо хто б це у шафі такій пречудовій
Тримав піджаки? Ну хіба нездоровий!
В такій дивовижі - тримати пальто?
На це божевілля не здатен ніхто!

А може бабуся моя - чародійка?
І в шафі - барвисті пробірки і лійки,
Подумаєш: в слоїку джем або сік,
З'їси його ложку - бабах! І ти зник.
Тоді зрозуміло, боїться бабуся
За мене.
Хоч сам я - авжеж не боюся!
Тому й не пускає мене до дверцят,
Тому і трива невідомість оця,
Тому й замикає на три повороти,
Тому і ключа заховала до рота,
Або на одній із горішніх полиць.
А може закопаним поміж суниць.

І знов зазираю у шпарку даремно.
У шафі всередині тихо і темно.
Я знаю, хоч я і не перевіряв,
Що там достеменно нема ліхтаря!
fish_ua: (Default)
бува, крізь серцеву сумку
пульсує безгучна думка,
що може треба було б,
якби нас було хоч двоє...
Один у полі не воїн.
Зате один - хлібороб.

і це, безперечно, вихід.
Ти йтимеш повз хати тихі,
Що тлумляться десь в кутку.
Не стукатимеш в ті хати,
Не станеш в них позичати
І очі лишиш Сірку.

І ось уже бачить дехто,
як в зосереджений вектор
зливається млявий растр.
Папай не буде повчати,
Мамай не буде мовчати,
І все в нас буде гаразд.
fish_ua: (Default)
На зупинці
Просто над лавкою:
"Я ЛЮБЛЮ ТЕБЕ!!!"
Уявіть?
А стояла ж собі,
іржавіла :)
fish_ua: (Default)
Кажуть всі, що Оксана Забужко
В суп ніколи не ріже петрушку.
Мовить пані Оксана:
Це брехня. Мій коханий
Пречудово шинкує петрушку!

У письменника Сані Ушкалова
Окулярів нема, бо це палєво,
І йому не зрослося
Мати довге волосся,
Бо і довге волосся - це палєво.

пісня

May. 25th, 2010 04:57 pm
fish_ua: (Default)
маленьке мистецтво чи великі вагітні жінки?
великі вагітні жінки чи маленьке мистецтво?
І що тут краще?
І що тут менше зло?
маленьке мистецтво і великі вагітні жінки - дві протилежності, що перебувають у діалектичній взаємодії.

телефонні дзвінки чи кувалда?
кувалда чи телефонні дзвінки?
І що тут гірше?
І що із них переможе?
Кувалда плюс телефонні дзвінки завжди завжди ефективніше.

Це маленька пісенька для вуличного піаніна
Це маленька пісенька для вуличного піаніна
Це маленька пісенька для вуличного піаніна
Це маленька пісенька для вуличного піаніна
fish_ua: (Default)
Минулого літа Юка Гаврилова підписала мене взяти участь у кастингу на написання казки про нічний горщик. КПерші уривки вийшли смішні, замовники сказали, що беруть мене. А трохи згодом вони знайшли когось кращого. Ну, так теж буває. Мені чесно заплатили за зроблену роботу. Юка ще щось намагалася просувати в цьому напрямку сама, без них. Але сьогодні я дізналася: вони таки випустили ту книжку! Картинки в ній дуже кльові, а текст я ще не читала.
http://community.livejournal.com/detskie_knigi/371159.html
Трохи сумно стало. Невдаха я якась із тими видавництвами, чесне слово. Колекціоную угоди)) таке от я обталапане.
Нічого. Спитаюся дозволу у Юки, а як дозволить, викладу казку тут - та й по всьому. Хоч ви поржете)))
fish_ua: (Default)
Я загнана, але тепер хоч розумію, чому. Виявляється, з понеділка у нас якісь комісії, через те й бігають усі, мов оглашенні з ранку до вечора. І вимагають щось терміново поліпшити на їхніх сайтах. Зазвичай то дрібниці, але їх стільки...
А в Андрусяка тим часом забавка - спільне поетичне закликання весни. Вчора в електричці щось накатала, хотілося приєднатися, але вийшло щось надто депресивне для закликання весни. А проте... щось за вікном жваво закрапотіло.

А зим було двійко: жорстока й привітна
мов два поліцейських, що свідчення лущать,
І ми були свідки, ми бачили світло,
те світло, що вносить сум"яття у душі.

Ми довго не йняли ощадливо віри,
Що є поліцаї й нема більше квітнів
А зими нам барвили щоки у сіре,
Привітна й жорстока, жорстока й привітна.

Шепчи з нескінченної білої смуги:
настане весна, бо і час їй, і право.
І справді. Прийшла. А за нею і друга:
Лукава і ніжна. І ніжна. Й лукава.
fish_ua: (Default)
http://community.livejournal.com/ru_freelance/3289916.html

Це прекрасно. Якийсь російський фірмач поросив на фріланс-ру щоб йому для реклами написали віршики в дусі Барто. Або в дусі... і навів свій приклад.
Надихнувшись божественим прикладом, фріланссери так ззавалили чувака чорнушними пародіями на Барто... я теж не втрималася від спокуси. Приєднуйтесь, там весело!
fish_ua: (Default)
дитина, трирічний бог
ворушить калейдоскоп
і на кожному русі
"Чудо!" - шепочуть скельця.
"Чудо!" - шепочуть...
Але якби той малюк не втомлювався так скоро, вони би мовчали.
fish_ua: (Default)
Піднявся знову шум з тої злощасної ЛГБТ-антології, і це надихнуло мене на віршик. Ховаю його під кат, бо віршик містить не зовсім нормативну лексику.
Read more... )
fish_ua: (Default)
Деміург Мазукта відклав збільшувальне скло і пінцет і хотів поставити чайник, коли побачив, що біля дверей хтось зніяковіло топчеться.
"І ходять, і ходять..." - подумав Мазукта, - "зараз почнеться: чому в цьому світі те не так, чому се не так..."
- Простіть мені, мій Творець, за невчасний візит, але...
- ...Але ти прийшов спитати, чому в твоєму світі все догори дригом?
Відвідувач шанобливо схилився.
- Був у вас один такий... - пробурмотів Мазукта, - все казав: дайте мені точку опертя, дайте мені точку опертя...
Відвідувач наважився запитально підняти очі.
- І що - і шо... І дала йому якась паскуда ту бісову точку опертя.
fish_ua: (Default)
Серпентолог Петрусь і блохи.

У другому під’їзді шостого будинку по вулиці Антенній живе серпентолог Петрусь.
Щоправда, серпентолог він лиш почасти. Тому що жодної змії у серпентолога Петруся немає. Йому мама не дозволяє тримати змію. Але Петрусеві дуже хочеться. Тому трішки-трішечки, у глибині душі він все-таки серпентолог.
Іще змалку, бувало, прийде Петрусь до парку, залізе в саме болото, підкачає штані і скликає до себе вужів та гадюк: «Киць-киць-киць!» Мама серпентолога Петруся думала: «Яке щастя, що вужі та гадюки глухі і на киць-киць не підповзають». Авжеж. Зазвичай вужі й гадюки підповзають до серпентолога Петруся зовсім не заради «киць-киць», а тому, що обличчя в нього добре і очі лагідні. А коли мама, широко переставляючи ноги, бреде в болото забирати Петруся від живої природи додому, гадюки й вужі тікають. Тому що очі у Петрусевої мами в цей момент не лагідні, а трішечки перелякані.
Взагалі, серпентолог Петрусь любить не тільки змій. Він любить усе живе. З усього живого, що любить серпентолог Петрусь, мама не боїться тільки котів. Тому кицька у Петруся все-таки є. Кицька зветься Машка.
А віднедавна у Машки з’явилися блохи. Машка не питала у Петрусевої мами дозволу завести бліх. Якщо чесно, сама вона, на відміну від Петруся, взагалі ніяких тварин не любить. Вона вважає, що й однієї кицьки Машки у квартирі цілком достатньо. А блохи – вони якось так самі завелися.
І, знаєте, є домашні тварини ласкаві і мирні, які не кусаються. Черепахи, наприклад. Або канарки. Таких кицька Машка ще би якось стерпіла. Але блохи – кусалися!
Пішла Машка до Петруся і поскаржилася.
І що би інший зробив? Скупав би Машку у протиблошиному шампуні, начепив протиблошиний нашийник, та й по всьому. Але Петрусь виколупав з Машчиної шерсті блоху, подивився в її сумні очі – і не зміг.
От не зміг! Блоха – вона теж жити хоче. І мусить щось їсти.
Але ж не конче кішку!
І тут спливла Петрусеві геніальна ідея.
Він швиденько витяг із холодильника каструлю борщу, розігрів, насипав у миску і став кликати бліх.
– Блохи, блохи! Ходіть борщ їсти!
Блохи позістрибували з кішки і оточили Петруся.
– А що то таке – борщ? А-а! Отруїти нас замислив? Знаємо ми вас, людей!
– Ні! Борщ – то смачно, правда! Смачніше за кішку Машку! От скуштуйте, скуштуйте, а якщо вам сподобається, то я завжди вас годуватиму борщем, і вам не треба буде кусати Машку.
Блохи порадилися і вирішили спорядити одного сміливця зі своїх, аби покуштував борщ. Для цього вони прочитали страшенно довгу лічилку, адже бліх було дуже багато, і якби лічилка не була страшенно довга, то вона би не пройшла і одного блошиного кола!
Лічилка була така:

Стриб-стриб!
Скік-скік!
Ти – схибив,
Я – втік!
Осідлали ми собаку -
Подалися до Іраку.
Сіли на овець і –
Їдемо до Греції.
Сіли на баранця -
Їдемо до Франції.
Осідлали кроликів -
Їдемо до поляків.
Осідлали поні і –
Їдемо в Японію.
Осідлали ламу –
Нумо, до В’єтнаму!
Осідлали панду –
Їдемо в Уганду.
Сіли знов на песика –
Їдемо у Мексику.
Осідлали антилопу –
Повернулися в Європу.
Осідлали кицю –
Їдемо в столицю!

Герой, якому випало куштувати борщ, глибоко зітхнув, спорядився в дорогу, і рушив до тарілки.
Петрусь, затамувавши подих, чекав: сподобається блошиному лицареві борщ, чи ні?
Лицар сів на край тарілки, сьорбнув... і заволав:
– Смачно! Безпечно! Ходіть усі сюди!
І за мить блохи вишикувалися уздовж кайми тарілки і гучно сьорбали борщ.
Кицька Машка відвернулася. Вона не любила, коли при ній годували інших тварин.
А втім, її тепер не кусали, і це кішку Машку трохи втішило.
З того часу блохи щодня ходили до серпентолога Петруся їсти борщ. Спочатку тільки Машчині, а потім про борщ дізналися і інші блохи в будинку: блохи ердельтер’єра Еріка, такси Ріксі, хом’ячка Фузі, кота Мурчика і їжачка Форка.
Серпентолог Петрусь радів: і тварини задоволені, і блохи ситі.
Тільки Петрусева мама дивувалася: і куди так швидко зникає борщ?
fish_ua: (Default)
Вчора таки дописала заключне оповідання з отих, про вісім років. Хух. А, позаяк давно тих оповідок не викладала, викладу ще одну.
...про Українку і безвихідне становище )
fish_ua: (Default)
Хлопче, не йди до лісу
Лісом нині блукають,
В лісі нині пасуться
Самиці єдинорогів.
Як воно тобі буде,
Коли перед всім народом
Поклонами тебе зрадять
Самиці єдинорогів?
fish_ua: (Default)
здається, поки пишу ті казочки, всьо ок, мені цікаво, весело. Переробляю їх стільки разів, що уже має бути все справді чудово. потім журнальники переробляють, потім знов я, потім знов журнальники, потім знов я... а потім приходить журнал, я читаю те, що вийшло і щоразу печу раків: то незрозуміло, про якого персонажа сказано "він", то слово не те потрібне було, то забагато прикметників... і хочеться боягузливо вибачатися перед дітьми, які то читатимуть.
це я до чого: Пізнайко виклав у мережу ще одну мою казочку. З картинками!
http://www.kazka.in.ua/Zbirky/Piznajko/Neczemy.html

А я тим часом для журналу Крилаті малюю головоломки. Це ще веселіше! аби тільки в результаті не вийшло так як і з казочками...
fish_ua: (Default)
Двоє динозаврів сиділи і меланхолійно скубли плохеньку травичку.
- Льодовик іде... - проанонсував очевидне один.
- Нічого. Це тільки природний відбір. А то мєлочі всякої непристосованої забагато розвелося. Конєшно, вони звикли жирувати. А тут - льодовик. Опаньки?
- Шкода їх все-таки, - промурмотів перший.
fish_ua: (Default)
П"яна жінка йде насипом
Кожного разу хитаючись,
Коли їй відважують ангели
штурханів (за пияцтво) невидимих

Йди, моя люба, йди
По високій траві на осонні

П"яна жінка заточується
Вліво впаде чи вправо?
Ліворуч - сталеві рейки,
Праворуч - ніжне провалля

Котися, люба, котися
По високій траві на осонні

Жінка дихає рівно.
На ній умирають мурахи.
Жінка дихає рівно.
На ній умирають метелики.

Спи, моя люба, спи
У високій траві на осонні.
fish_ua: (Default)
Мені показали, де викладають казки з Пізнайка, тож тепер змогла побачити, яку картинку намалювали до моєї казочки про снігову бабу для найменшеньких.

April 2014

S M T W T F S
  123 45
6 7 8 910 1112
1314 1516171819
20212223242526
27282930   

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 22nd, 2017 08:17 am
Powered by Dreamwidth Studios