fish_ua: (Default)
Наснилося, що мені треба виловити в бібліотеці двох невеличких крокодилів.
Спіймала обох, шо характерно.
fish_ua: (спека)
Мені снилися масони.
І Львів, отам, де вуличка підходить до Високого Замку.
Тільки масони - то був ніби такий народ. І наприкінці сну їхнє поселення якийсь інший народ перерізав з міркувань етнічної ненависті. Дітей, старих, всіх, хто в поселенні лишався...
Страшне.
fish_ua: (Default)
чудне таке наснилося... ніби я маю обличчя хлопця. Лишаюся собою в усьому, але маю обличчя хлопця, причому рідкісно вродливого, з тонкою шкірою, гарними рисами. Вві сні я міркую про те, що тепер, вдягаючись відповідно, я легко зможу збивати з пантелику дівчат і морочити їм голови. мені подобається ця думка.
fish_ua: (Default)
снився чудовий сон зі складним ландшафтом. Люблю такі конструкції простору уві сні, а ще більше мені подобається, що я навчилася не заблукувати в них, тримати в голові весь пройдений маршрут. найпевніше це свідчить, що якась із моїх проблем вирішена.
цього разу це була гра, польовий квест. я отримала купу карток, але пройти встигла тільки найперше завдання - відшукати на купі екранів, де рухалися різні співаки-одноденки того, що був у мене на картці. На видимих його не було, мені довелося будити дядька, який удавано спав на полиці і ввімкнути екран, на якому він спав, а те, що я шукала, виявилося поряд на іншому вимкненому екрані.
Було так весело, а тут кицька розбудила.
fish_ua: (Default)
Сон починався в пологовому будинку, хто і кого народжував, не пам"ятаю, але я і інші жінки чекали на свою знайому. Всі жінки нарікали на якесь нововведення політиків, яке обіцяло особливі руйнування і жостку інфляцію вже сьогодні. Одна з жінок була жінка Ющенка. І вона так аргументовано почала нарікати, щоя подумала: блін, вона розумніша за всіх, кого я знаю. Її треба було в президенти, а не її чоловіка.
Потім вона вдяглася в дуже гарну куртку і пішла, а я згадала, що збиралася теж купити новий одяг. І пішла в Сістерз. Там не було Олени, тільки якийсь дуже нервовий дядько-кулінар. Дядько змусив мене робити дивну страву з дев"яти різних зернових у коробочці з дев"ятьма відділеннями. Причому, гречка там мішалася чомусь із яблуком натертим, а зверху клався плястерок печеного баклажана. Цікаво, може це і справді смачно?
fish_ua: (Default)
я ідіотка.
і забагато граюся в дрібні квестики на компі.
Вчора лягаю спати, засинаю, сняться мені якісь дівчатка, пригодами яких треба керувати, вибираючи, де клікнути курсором. все нормально. аж поки я не з"ясовую, що акт цієї дії я проваджу на власній щоці, добряче вшпилюючись нігтем, а там ще й якась вавка була.
Блін.
Встала, оглянула дірку в щоці, намастилася йодом. Я ідіотка. Ніколи так не робіть.
fish_ua: (Default)
сьогодні під ранок мені снився якийсь вертоліт, де сиділи троє чоловіків і по черзі про щось говорили, не пам"ятаю, про що, але пам"ятаю, що мене здивувала їхня відвертість. У останнього виявилося обличчя Чейза з ДрХауса.
Після цього я домандрувала додому, зайшла у двір і, взявшись за клямку дверей, раптом легко їх відчинила. Стало страшно: я зрозуміла, що поки я їздила і літала, в хату хтось пробрався. Я подзвонила Марті. Прийшов якийсь незнайомий худий хлопець з дуже довгим волоссям і пішов всередину. Я боялася зайти, бо знала: в хаті хтось є. Хтось лихий.
Від цього почуття страху прокинулася. Пригадала сон і заспокійливо собі подумала: о, до речі, уже мало вийти кілька нових серій Хауса. Треба подивитися.

Це я і робила перед початком робочого дня. І знаєте, дивна штука. в черговій серії все почалося з того ж кадру, яким закінчився мій сон. Дівчина заходить у дім, вона знає, що в будинку хтось чужий, їй страшно.
fish_ua: (Default)
Днями я, засинаючи, думала про чеське слово modré (синій) і раптом на межі сну і яви мене осяяло: а чи не від цього слова походить назва...
а далі я забула. І викопала продовження тільки вчора. Також у стані засинання. Я встала і розповіла Марті. Йшлося про хвойне дерево із начебто тим самим коренем у назві.
Комедія в тому, що Я НЕ ЗНАЛА такого дерева. І коли Марта у вікіпедії відкопала справді хвойне дерево із назвою модрина, воно мені нічого не сказало. Але я явно мала на увазі саме це.
Висновок: ніщо не забувається наглухо. Вочевидь, колись, десь я цю назву чула.
От іще б мати якийсь інструмент швидкого видобутку потрібного файлику зі своєї макітри - ціни б їй не було.

Пе Се: от тільки зовсім та модрина не синього кольору. навіть не блакитнувато-зелена. Гм.
fish_ua: (Default)
Кривий Ріг справив на мене таке яскраве враження, що аж наснився нині. Дуже гарно наснився. Ніби нас, 99-ківців, туди запросила якась тамтешня прикольна субкультура з молодих поетів-музикантів, справжня субкультура, з якимись традиціями, слівцями власними. Наприклад, дамські цицьки вони чомусь незалежно від розміру і якості смішно називали редискою).
У них була якась криївка. Навіть дві, по ідеї, але одна для всіх, а інша якась втаємничена, її нам показали тільки згодом. Називалася вона по-різному, уві сні з чотири назви прозвучало, але я пам"ятаю дві: "Тінь" і "За дзеркальцями". Це була якась ніша-підвал, всередині була купа неформального народу. Ще пам"ятаю кумедну деталь: коли ми ходили на вокзал з"ясовувати, чим їхати додому, в якийсь момент був присутній Клен, і він якось трохи ревниво сприйняв новину, що криворіжці і нам теж відкрили секрет, де ця криївка.
fish_ua: (Default)
Днями снився сон. Якась кафеха, тусять письменники, за круглим столиком сидить їх декілька, зокрема там були Дністровий і Кокотюха. А під столиком навпроти кожного письменника стирчить на отому обідку внизу по ще одній його голові.
Тоді Кокотюха піднімається, підходить до мене й питає, чи не можу я 2-2,5 тисячі позичити. Я кажу, що у мене навіть зарплатня такої суми не добігує. Він зітхає. Я кажу, мовляв, а друзі що? А Кокотюха: Та... нема друзів :(
З чого б воно таке?
fish_ua: (Default)
вчора під ранок мала таку втіху як усвідомлене сновидіння. і для чого я ним скористалася, як думаєте?
літати пішла) ось чого мені найбільше кортить, виявляється.
до речі, сюжет сновидіння був, якщо його описувати, стандартним кошмаром. Але мені не було страшно навіть до усвідомлення, що то сон. Як і завжди, в принципі (мене уві сні скоріше інші штуки можуть налякати). А знаєте, чому? А я сама була одною з отих всіх ужасних.
fish_ua: (Default)
...ніби читаю я нову книжку Міська Бриниха. Книжка мєгагіпертекстова: вона являє собою прозорий пакуночок барвистих і дуже галюциногенних мармеладок. Їси цукерку - і опиняєшся в якомусь епізоді книги. "Дочитав" - їси наступну. "Читати" можна в будь-якому порядку, в кращих традиціях Павича чи Кортасара)))
З сюжету пам"ятаю мало, але він мене дуууже забирав. Пам"ятаю тільки сцену якогось свята-карнавалу і парочку в дивовижних костюмах - дама була схожа на паровоз, елегантно пошитий з клаптиків товстої валяної таканини ніжних кольорів, причому в передній частині була шахова дошка. Ну бо Бриних же-ж. Пам"ятаю, що два персонажі по сюжету книги помирають. І більше нічого не зачепилося.
fish_ua: (спогади)
Наснився намальований в піксельній техніці лик Ісуса з підписом, що я прогнівила Бога.
Сиджу і думаю :(
fish_ua: (Default)
Вчора бачила дуже смішний сон про поразку.
Починається з того, що мене якимсь обманом затягли на якесь реаліті-шоу. Збагнувши, куди потрапила, ставлю ультиматум, що я нічо робить не буду, або мене відпускають, або я ні до кого не виходжу і нічого не роблю, тільки ще й вимагаю, щоб мене справно годували. Якийсь час так і минає, я тішуся зі свого нахабства, їм, читаю книжки, бачу, як якісь дівчата в сусідній кімнаті хвилюються за якісь бали, хто скільки набрав... Зловтішаюся: а мені пофіг.
Але наприкінці вони таки заставили мене дещо зробити. Вони попросили прочитати настільки дурацький і абсурдний текст, що я це зробила. А прочитати треба було: "Я - генерал! Я - капітан! Я - Амундсен! Я - Вільгельм Тель!"

досі згадую і ржу.
fish_ua: (Default)
Вночі снився уривок з натурального трилера. Натурального, бо "кіно" навіть назву мало: "Яблучна панна". Починається з родини, що недавно одружилася. Жінка страшенно любить солодощі і постійно їх гризе: всякі цукерки весь час у кадрі. А тим часом її чоловіка починає скрізь переслідувати образ незрозумілої жінки, якої більше ніхто не бачить і яка завжди виринає в натовпі трохи віддалік, нерухома. Спочатку така жінка одна, але потім починає з"являтися ще дивовижніша - темносірого кольору повністю, наче зліплена з церазіту якогось, схожа на пам"ятник. Потім з"являються в такий же спосіб і інші дуже дивні образи.
Потім чувак, обминаючи їх, бачить, як вони шкодять іншим людям (точно як в кіно - головний герой постійно стикається з якоюсь фігнею, але гинуть тільки інші). Зазвичай дістається бомжикуватим чоловікам напідпитку: вони провалюються в нглибоку ямку, раз - ї ноги їм спутані мотузкою, бідака лементує і... що з ними далі відбувається, нам не показують. Героєві все складніше уникати проблем.
...і на цьому я прокинулася. Покликала кота, щоб не так страшно було. І чим кіно закінчилося, не знаю. А ви як думаєте? І до чого там яблучна панна?
fish_ua: (Default)
Наснилося кумедне супердосягнення техніки. Це був фотоапарат, який можна покласти в книжку що я з ним і зробила). Він мало того, що тонкий, міліметрів 6-7 у найтовщій частині, а ще й еластичний. Це досягається завдяки нововинайденій пластмасі, що будучи дуже тонкою, переломлює світло, як лінза. Кілька шарів такого пластику заміняє об"єктив, кожна мікролінза не тільки рухається, але й гнеться за бажанням фотографа і це дає дуже прикольні художні ефекти на фотографіях. У мене була шо називається походна мильничка такого типу, вона чіплялася на очі як маска.
fish_ua: (Default)
Сьогодні мені наснився Янукович. Він їздив на мопеді по нічному місті і підслухав, де хто які анекдоти розказує.
fish_ua: (Default)
...ніби друзі з "99" затягли мене до перукарки і я погодилася "міняти імідж". Перукарка вже перефарбувала мені волосся, тепер воно сверху блондинисте з жовтим, а спіднизу такого червонястого відтінку. Вона показує мені, що має вийти у дзеркало і раптом я бачу, що це здорово змінило мої риси і тепер я буду схожа на Ірину Цапліну. Вона береться за ножиці, щоб втілити задумане, але мене переймає жах, я вмовляю її лишити так, як стало і не стригти волосся, але перукарка непохитна, як стоматолог, я починаю кричати й вириватися, друзі намагаються заспокоїти, зрештою істерика перемагає і мене пускають.

Тлумачення здається дуже простим: хоч мені й зле, я сама не хочу змін, моя індивідуальність мені цінніша за будь-що інше.
fish_ua: (Default)
...Я на фестивалі. Піднімаюся з народом сходами, у дівчини беру квиток. Вона запитує, мовляв, ти що, тільки один візьмеш? Подумавши, беру ще один - мало хто з наших може спізнитися.
Внизу бачу серед натовпу Щуриська. Він мене не бачить, проходить на сходи з усіма. Бачу сіру з червоним куртку Дімки, за нею і впізнаю. За ним поспішає ціла вервечка якихось дівчат, але я серед них нікого знайомого не бачу. Уже на місцях бачу пробирається Іра Цапліна. Я собі лишаюся сама, розкладаю свої речі, мощу собі місце для сидіння. Якимсь робом я сиджу впритул до сцени, а втім, я ж досить рано зайшла. Першим виступає співак з дуже знайомим (не в реалі) обличчям, смаглявим, із трохи монголоїдними рисами. Я вже бачила його на попередньому фестивалі і пригадую, що пісні у нього прикольні. Щось на зразок Гр Топінамбура. Він закінчує, нарід кричить, я кричу гучніше за всіх, аж він на мене обертається (бо я ж зовсім поряд сиджу) і запитує, мовляв, мені певно дуже подобається те, що він співає? Я видаю ще один, підбадьорливий клич. Далі інша група, вокаліст - дядько з майже сивим їжачком, я пригадую, що знов-таки його вже бачила на попередньому фестивалі і навіть намагалася купити у нього диск, та він не мав з собою. Тепер пробираюся, нагадую про себе, і він мені справді продає свій диск. Каже, що щось іще продається там збоку, хай би я подивилася. Іду туди - справді, як завше на фестах, стоїть дядько з повним столиком всяких суперексклюзивних і не дуже дисків. Наразі бачу там свіжий альбом Арахнофобії, правильно, і - о! А це мені якраз і треба! Новий альбом Мертвого Півня за Андруховичем. Його і купую, задоволена повертаюся в зал...

На цьому мене зрадливо будить кицька. Вона хоче жерти. Їй пофіг, на фесті я чи де...
fish_ua: (Default)
...наче я вступила у так званий Гірчичний клуб. Це закрита частина університету, куди можна пройти через двері за сходами, але на диво обширна. Для вступу треба було здати невеличкий письмовий екзамен, здається, щось філологічне, було нескладно, мені тут же призначили день проходження іспиту другого рівня (на 18 число! - сказала секретарка, вписуючи цифру 4 тонкою синьою ручкою в клітинку якоїсь амбарної книги)
А на засіданні клубу всі мали бути у вишиванках. І поки я перевдягалася, в мене хтось поцупив щойно куплений (насправді) щоденник в червоній палітурці.
На засіданні цитували якісь вірші і запитували, чиї то, я була неприємно вражена тим, що я і не знаю такої поетки Матіяш, а решта членів клубу навперебій і дуже впевнено називали, що вірші саме її. Подумалося, що доведеться трохи напружитися, щоб не бути в аутсайдерах...

Відзначила: сон був кольоровий, чітко запам"яталися назви, числа, імена.

April 2014

S M T W T F S
  123 45
6 7 8 910 1112
1314 1516171819
20212223242526
27282930   

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 22nd, 2017 04:34 pm
Powered by Dreamwidth Studios