fish_ua: (Default)
флешмобчик.
Виявляється, я асоціююся в Сани з оцією тьотькою:

Це Беатріс Поттер. Наскільки я зрозуміла, вона пише казочки про кроликів для зовсім маленьких, але я їх не читала.
fish_ua: (Default)
Відсвяткували день народження літклубу. чесно сказати, давно не видавалося у нас настільки паскудних іменин.
Я не була готова приділяти багато часу організації, вигадуванню ігор, як ми це колись робили, але вже пиріг би сякий-такий спекла, тож запропонувала облаштуватися, як завжди, у мене на хаті. Але народ шось знову мутив, комусь було незручно в неділю... Зрештою Іра всіх підбила святкувати в якомусь клубі, що типу занедорого надає приміщення і чайничок отаким компаніям, як ми. Зветься воно "Щелезуб". Приходити можна зі своїми ніштяками і сидіти, скільки влізе.
Ми вирішили, що вона має на увазі оту нині модну фішку - антикафе. Власне, ніхто проти не був.
Проблеми почалися, коли всі зібралися. Іра подзвонила і сказала, що спізниться, бо має інші справи. Це можна було би зрозуміти, якби не траплялося з рівно тією самою регулярністю, як і сама поява Іри. З її слів ми мали піти в той клуб і бавитися собі, а вона потім прийде. От тільки ніхто, крім неї, не знав, де це.
Але хіба то проблема? Анна запропонувала плюнути на клуб і піти до неї в офіс. Там зара нікого, є чай, кава, штопор і всі необхідні речі. Ми купили їдло та вино і зібралися їхати, але Іра стала намертво і всяко почала нас по телефону переконувати таки її зачекати. Мовляв, ми її підставляємо, вона ж домовилася!
Будо холодно, настрій був підіпсований. Почекали ще хвилин 20, нарешті, Іра таки прийшла. Тут почався новий цирк, бо Настя Сибірська кинулася обіймати Іру і плакатися їй, як ми, гади, на неї гнали. Я сказала, що мене зараз знудить рожевими соплями.
Ще хвилин 10 суперечок, чи їхати до Анни, де є штопор, чи іти в клуб, де не факт, шо є штопор. Зрештою, перемогли замерзлі, а Іра, що буває вкрай рідко, визнала провину і сказала, що, коли таке вже, сама принесе усе, чого не вистачатиме.
Пішли в клуб.
Щелезуб виявився маленькою кімнаткою, в кутку столик, достатній для компанії, стільців теж вистачило всім - акурат для десяти осіб. Ще там була тахта, яка, на щастя, не пригодилася для сидіння, бо досить низенька як на стіл. В іншому кутку був кабінет кравчині.
Нас зустріла дівчинка з барвистими кісками, відрекомендувалася, сказала, що нам тут ніхто не заважатиме і запропонувала повісити куртки на вішак. Те ми і зробили. Стали з"ясовувати, що тут є, а чого нема. Нам у розпорядження дістався пристойний чайник, пара десятків одноразових погарків, кілька добряче брудних чашок, кілька запилюжених паперових серветок і дуже, дуже стрьомний ніж. Можливо навіть заготовка для ножа, над якою марудився якийсь недосвідчений реконструктор, а коли в нього ніц не вийшло, зо зла гатив ним, по чому попало. Річ була тупа і теж брудна. Згодом знайшовся ніж №2, цей уже був пристойний. І Штопор на диво був.
Іру послали купувати чай, каву і погарі. Тут дівчинка з кісками втрутилася і сказала, що з Ірою має піти якийсь хлопець. А то ж, блін, не по-джентльменськи. Я трохи офігіла від такого підходу. Чому вона втручається? В яких ми взагалі тут умовах? Ми в гостях і маємо зважати на цю людину, як на господиню? Чи ми купуємо послугу все-таки і маємо право на святий спокій від повчань персоналу?
Дівчинки цієї взагалі було забагато. Щойно Іра пішла, вона стала посерд кімнати, завимагала уваги і сказала, що хоче розповісти нам, що це взагалі за заклад і чим вони займаються. Мене на той момент це уже добряче харило, тож я чемно поцікавилася:
- А це обов"язково?
- Нет, ну если вы не интересуетесь молодежной жизнью города, вы, поэты... если вам все равно... тогда, конечно, я могу ничего не рассказывать! - видала дівчинка нову порцію повчань, і стала чекати, коли ж ми розкаємося і зацікавлено попросимо її продовжувати. Але ми мовчали. Вона ще пару разів перепитала, чи точно нам нецікаво. Ми підтвердили. Після цього дівчинка вмостилася у нас за спинами на тій тахті і вшпинилася у свій ноут.
Ненадовго, правда... вона ще не раз стояла над душею. Радила, як нам нарізати фрукти. Прочитала монолог на тему української - "Я заметила (!), вы тут украиноязычные, так я украинского не понимаю, так что если я сразу не отвечу на что-нибудь..."
Замовкни, дівчинко, замовкни і заспокойся, ніхто тебе ні про що не питатиме, всі й так тільки й мріють, коли ти нарешті даси нам спокій, - приблизно таке думала я. І не одна я, гадаю.
Щойно дівчинка вшилася в туалет, Сана не втерпіла, подзвонила Ірі і сказала їй щось люб"язне, судячи з усього, бо Іра огризнулася, мовляв, вона старалася, організовувала, а ми мали би бути вдячні... Отаке. Ми вдячні. Варто було їй сказати, що вона подбала не про нас, а про те, щоб якась її стрьомна приятелька заробила зайві 50 гривень?
Саме святкування затрималося аж на 2 години і було коротке, бо частина народу були обмежені в часі. Всі були, як завжди, жовчні і насмішкуваті. Може трохи дужче, ніж зазвичай. Настя Сибірська розливалася в компліментах своїй психіатрессі. Анна вкотре переконувала дружити зі спілкою письменників і геть не чула нашого "на-фі-га нам це???" Новий фаворит Барліга з Саною на ім"я Женя фотографував, бавився видошукачем і поводився на диво пристойно. Стрьомна дівчинка Таня спізнилася і на диво теж поводилася пристойно. А позаду німим докором стовбичила на своїй тахті господиня. Мовчки, слава Богу, тепер уже мовчки, і можна було уявити, ніби її там нема.
fish_ua: (Default)
А вчора-позавчора ми ще ходили до отих російських письменників, які плавають по Дніпру до Одеси.
Звісно, я розуміла, що то буде. Але з ними була Марінічева, дуже класна людина, перекладач з української на російську, завдяки якій росіяни читали Забужко, Таню Малярчук і багатьох інших. З нею мені ніяк не вистачало часу нормально поспілкуватися на Форумі, а тут така нагода, вона в Запоріжжі. Тож ми компанією поперлися на їхній пароплавчик.
Крім нас трьох з клубу 99 в гостях були представники всіх літугруповань Запоріжжя. Почавсь якийсь концертик, і я мусила сидіти, втупивши писок в коліна, і злитися. Місцеві один за одним читали вірші про любовь до карєльскіх бірьозок. Лунали пісні польською, англійською, все, що завгодно, тільки не українська. Хоч би якоїсь екзотики гостям подарували. Бо чи варто оце пертися, тратити час, в іншу країну для того, щоб вислуховувати про карєльські бірьозки? Гадаєте, я мала це виправити? Може, було б кумедно сказати, що от, я така-то така-то, щойно приїхала з іншої конференції, де разом із колегами-письменниками долучилася до листа у ВР проти законопроекту на плюшки російській мові. Чи просто почитати українською, ну хай би мелодику відчули, хоч і ясно, що мета їхньої подорожі - саме оті зізнання в любові до бірьозок.
Але я нічо того не хотіла. Я хотіла вкрасти у них Марінічеву і по тихому звалити - щонайшвидше. І мені це вдалося в рекордні півгодини)))
На вулиці відразу стало якось чисто і добре. Ми пішли гуляти, відвідали двір, де Марінічева колись мешкала дитиною, говорили про те, як змінилося Запоріжжя, про українську мову в тодішніх школах, про перші відчуття того, що література може бути живою і письменники бувають живі)))
Було кльово. Якби не проблеми із нічним транспортом, я ладна була би проговорити так хоч цілу ніч.
fish_ua: (Default)
Літературне життя Запоріжжя активізувалося... мать його...
Ще до конференції на Шевченківські дні приїхали спілчани. Нас із літклубом туди понесло... Read more... )

Знаєте, що таке спілка письменників України?
Це двері.
Великі, добротні дубові двері.
Які стоять посеред чистого поля.
Зачинені.
fish_ua: (Default)
Чорт мене поніс на той круглий стіл, присвячений проблемі часу в літературі... Добрячі півгодини змарнованого часу! Потім я втекла просто посеред доповіді.
Ідіотство. купа псевдофілософського і псевдонаукового пафосу, дика провінційність... чого варта була тільки суперечка про "запорізьку літературну школу" - тьху.
От вам, обласне літоб"єднання, як намальоване. Більше мене туди навіть учасниками з 99 не заманиш.
fish_ua: (Default)
з літклубу прийшла...
іще одна штука мене дивує - і чого люди бува читають на літклубі чи ще деінде незавершені тексти? дивлюся, для інших це за норму. Одна дівка, друга... мені це якось... як наполовину вдівся і на вулицю пішов.
fish_ua: (Default)
да, і з сайтами якась біла смуга пішла. всі всім задоволені, ніхто не хоче "поіграть шрифтами".
але це добре, бо я так втомлююся, що якби було не так, нерви би взагалі здали...

Післязавтра перша з двох вечірок, які я запланувала у себе на хаті. Для 99-ківців.
Леле, тільки згадати, як я страждала, коли вони у мене були одні. і коли вони зголошувалися по тридцять чоловік, а приходили по троє. А зараз мені натурально пофіг, я не танцюватиму гопки і не робитиму триццять салатів.
Я печу пиріг і готую одну бонусну страву. ну і прибираю хату. а решта - клопіт гостей.
fish_ua: (спека)
Зараз ми на літклубі бавимося у самасью.
рядок, призначений на сьогоднішню здибанку, звучить так "Гладить безголових по головах" (варіації можливі)
Виник він так: прийшла новенька з дуже маминохатими віршиками. І у неї був рядок про те, що кохання безкрилим розправляє крила. Юра Ганошенко сказав, що це не дуже вдала фраза, не можна розгортати те, чого нема, якби було "вирощує" - то б хоч логічніше звучало. А так виходить те саме що гладити по голові безголових.
Ми одностайно вирішили, що насправді гладити по голові безголових - чудова ідея для вірша. І взяли цю тему на наступну здибанку.

Ось що вийшло у мене:

Початкова школа

Враз зупинився час десь між вправами сто тридцять три і сто тридцять чотири.
Виявлено тебе, ти помітний, неначе мішень.
Ти викладаєш білу хустинку, неначе благання миру.
Ти викладаєш на парту все із кишень.

Що ж ти накоїв, хлопче, ніяк не втямиш:
Не розмовляй у класі, не слухай метал і треш.
- Встань! - скаже лютий жіночий бог, і ти встанеш.
- Встань і іди! - скаже лютий жіночий бог, і ти йдеш.

Там, в коридорі, відчуєш тоскно: десь є країна,
Де покарань нема і відсутній страх.
Там милосердний бог бовдурам і тупим витирає слину
І безголових гладить по головах.
fish_ua: (Default)
попросили прорекламувати нове вузькоспеціалізоване комьюніті (мопед не мій, дизайн тим паче)

Увага! Відкрито журнал:


[livejournal.com profile] glid_ua




Він заведений в межах Запорізького обласного конкурсу поезії і художньої світлини «Червоні краплі глоду».


Тут його учасники або просто люди, яких цікавить глід, як об'єкт фотомистецтва та художньої літератури, можуть побачити найрізноманітніші втілення цієї рослини у віршах класиків та сучасних авторів, а також – насолодитися фотографіями зібраними з інтернету.


fish_ua: (Default)
сьогодні день народження в [livejournal.com profile] anna_amargo. людини складної і суперечливої, але ж і з таким фантастичним міфом, що коли вона вийде-таки у велику літературу, її персона викликатиме стільки спекуляцій у біографів та істориків, що в якусь хвилину й Тарас Григорович Шевченко на пару з Едгаром По трохи перепочинуть від перевертань у гробу.
а втім, може й не перепочинуть. вона ще навіть не намагалася туди увійти. Вона сидить у своїй позі жовчного Вія з заплющеними очима і каже: "дивитись? та на що там дивитись, тьху."
вона вимучить мене, а я їй щодня витоптуватиму її садочок, коли вона посміє не дотягувати до того її образу божевільного генія, який я створила собі. приєднуйтесь, панове.
fish_ua: (Default)
а вечірка вчора вийшла славна, як ніколи. я врахувала причини торішньої невдачі і просто дала народові спонтанно спілкуватися. В результаті гості досиділи до вечора, дискусії тривали мегацікаві, було затишно і кайфово.
А ще мені дві нові книжечки подарували)))
fish_ua: (Default)
Сьогодні вийшов журнал Український тиждень зі статтею про наш літклуб
fish_ua: (Default)
я зовсім не пишу про поточне. А тим часом поточне таки цікаве.

Минулої суботи до нас на літклуб приїхала журналістка Інна з Українського тижня. Її задача була - написати про культурне життя в Запоріжжі взагалі і клуб 99 зокрема. Давно не було до нас такої уваги! Чомусь мені здається, що стаття буде направду цікава. Адже є така шняга: для самих себе ми значно частіше влаштовуємо щось цікаве, аніж для нашої публіки.
Отже, з Інною ми півдня гуляли містом, зводили її у кілька наших картинних галерей, зокрема і у взаємноулюблену Арт-L. І тут для мене був сюрприз! Виявляється, в Арт-елі нині повно риби!!! Ви розумієте? Всі стіни завішані рибами. Йесс! Господь любить мене!!!



Це з сайту художника http://kurkchi.com.ua . На жаль, інтернетні копії і наполовину не показують які ті всі риби насправді кльові.

Потім була здибанка літклубівців у якійсь індійській кафешці. Найкраще те, що крім нас там нікого не було, тож нам було дуже затишно і славно. А ще там якийсь нереально крупний кардамон.
fish_ua: (Default)
а моє найближче коло друзів оце мучиться френд-стрічку не читає. їх дратує засилля політики.
fish_ua: (Default)
Субота, 3 квітня 16:00 галерея «ART L»
Літературний клуб «99» запрошує усіх небайдужих до сучасної літератури відсвяткувати з ним його одинадцятиріччя. В програмі заходу:
- читання віршів;
- інтерактивні ігри; (блін, наче ігри бувають ще якісь)
- чаювання зі смаколиками.

Адреса галереї «ART L»: м.Запоріжжя, вул. Сталеварів, 30 . тел. (0612)34-70-61

Мобільний телефон директора галереї Антона Костянтиновича Шеретова: (097)-39-333-81

Сайт літ-клубу "99": http://web.znu.edu.ua/99/

Вхід: ВІЛЬНИЙ
fish_ua: (Default)
Приятелька порадила флешмоб. http://moja-zhizn.livejournal.com/192359.html
таких масштабних я ще не бачила

сьогоднішня тема:
те, від чого стає тоскно.Read more... )
fish_ua: (Default)
А ми з літклубівцями в суботу виступали у картинній галереї Арт-L. Вона дуже маленька, така, як галереї на Узвозі, але господарі такі славні і приємні. Дуже затишні такі люди) Вони ще придумали зорганізувати чайок після презентації, і то була славна ідея: частина глядачів лишилася попити чайку і поспілкуватися з нами)))
Декілька людей ризикнули виступити на відкритому мікрофоні. Перший - доводі сформований як автор чоловік з Росії, здається, казах, якщо я правильно зрозуміла, звуть його Маратом і він має дуже хороші перспективи у російськомовних слемах і фестивалях. Поки що виявив охоту прийти до нас на літклуб, але я думаю що потім його треба звести з Кленом. І хай їздить. Він уже може.
А коли всі розійшлися, наші чомусь вибрали на перший індивідуальний творчий вечір мене. Спонтанно і одноголосно. Я трохи прифігіла, але так навіть краще - відчитаюся і вже не хвилюватимусь. А буде це через місяць. Я ще додатково нагадаю.
Читалося гарно!
Господаорю галереї найбільше сподобався Ганошенко. Тямить)))
Хоча сам Ганошенко найкраще читав не свої вірші, а Тані Скрипченко. Щось так його поперло)
Вечір провели за вином у Цапліної, а потім я забула у неї куртку...
fish_ua: (Default)
Сьогодні в 17:00 в галереї Арт-L (Сталеварів 30) виступатиме літклуб 99. Хто нас сприймає приязно - приходьте послухати. Хто не сприймає - ви теж приходьте, ми дадім вам тумаков!

April 2014

S M T W T F S
  123 45
6 7 8 910 1112
1314 1516171819
20212223242526
27282930   

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 22nd, 2017 08:04 am
Powered by Dreamwidth Studios