ну та позаяк тепер ми зафренджені, є шанс познайомитися краще, ніж глядач-музикант а там і ексклюзив нагодиться)
Срібна підкова для мене реально якимсь переворотом була. Це попри те, що я її слухала з диктофонних записів. Такої винахідливості учасників в межах жанру авторської пісні я не могла й уявити! Потім довго шукала такого ж товариства, заїжджала на бардівські фестивалі з умовою україномовного виконання. А вони всі були такі фальшиві... на сцені хлоп"ята-дівчата чемненько співали українською, а потім ввечері самі для себе лабали свою довбану мурку чи ще попсу якусь російську. В Кривому Рагу такий фестивальчик був. А за кілька років з2ясувалося - що цей самий Кривий Ріг насправді просто якийсь Олімп молодих кайфових бардів саме такого нетипового формату, як на Срібній Підкові.