я б не сказала, що людям дійсно пох... Мене якось "рятували". Тоді поганий рік був - у мене страшний депресняк тривав майже рік. Правда, мені нічо самій не довелося робити - я просто була неуважна і мало не потрапила під машину. Ну тобто потрапила, але вона повільно рухалася і вчасно зупинилась, тіки трошки протягла. Просто я не помітила, що вона їде, а не стоїть. Отоді двоє дівчат, до яких я набивалася у подруги, щоб якось розвіяти, потягли мене на якісь баскетбольні змагання. Я до спорту байдужа, але пішла аби лиш бути серед людей. Досі їм за то вдячна, з того моменту життя стрімко пішло на лад.
Тепер от знаю один зі способів, як можна допомогти депресивному.