Entry tags:
(no subject)
Коли я була дитиною, у нас була родинна традиція 31 січня розносити подарунки.
Батьки завчасу купували кумедні підвіски для вазонів (потім, коли були важчі часи, плели їх самі з мотузок), або підсвічники, або маленькі вазочки, поєднували, пакували... А 31-го ми з мамою брали те все і несли дарувати. Перші несли сусідам. З особливим задоволенням - сусідській бабусі Вірі Кузьмівні, що жила окремо. Вона пекла фантастичні пироги, тістечка, домашнє печиво, і віддячувала нам смачненьким. І взагалі була найкраща.
Далі несли маминим співробітницям, зокрема й ненависній Ользі Орєховні. Вона була самотня, як не привітати? Провідували Мотрю Яківну, стару-стару колишню вчительку, у якої син мав шию, як у пелікана. Скрізь нам давали цукерків.
Так подумати... По-справжньому теплих стосунків у батьків з більшістю із тих людей не було. Хіба що з Вірою Кузьмівною. Але чомусь це робили щороку.
Цього року я вперше за 20 років ходжу і вишукую подарунки.
Батьки завчасу купували кумедні підвіски для вазонів (потім, коли були важчі часи, плели їх самі з мотузок), або підсвічники, або маленькі вазочки, поєднували, пакували... А 31-го ми з мамою брали те все і несли дарувати. Перші несли сусідам. З особливим задоволенням - сусідській бабусі Вірі Кузьмівні, що жила окремо. Вона пекла фантастичні пироги, тістечка, домашнє печиво, і віддячувала нам смачненьким. І взагалі була найкраща.
Далі несли маминим співробітницям, зокрема й ненависній Ользі Орєховні. Вона була самотня, як не привітати? Провідували Мотрю Яківну, стару-стару колишню вчительку, у якої син мав шию, як у пелікана. Скрізь нам давали цукерків.
Так подумати... По-справжньому теплих стосунків у батьків з більшістю із тих людей не було. Хіба що з Вірою Кузьмівною. Але чомусь це робили щороку.
Цього року я вперше за 20 років ходжу і вишукую подарунки.