от я і кажу (киньте в мене тапком), Ющенко йшов найоптимальнішим, чи не найбільш (мо' єдино) правильним еволюційним шляхом, для побудови української України в її нинішніх границях.

інша справа, тягнув воза сам, і незле таки тягнув, якщо саме його так люто ненавиділи усі москвофіли і кремлівські газочекісти, гірше Бандери з Мазепою разом взятих, надійний признак.

десь, з 10-15 таких Ющенків підряд, та при мінімальній нашій підтримці зверх голосів на виборах -- і була б у нас українська нація така ж єдина, як в поляків чи німців, в нинішніх кордонах.
нам тре' 3 покоління безперервної українізації.

якщо будемо собі шукати ідеал, то ніколи нічого не збудуємо (як кажуть мудрі жиди: з малого виростає велике), ідеалом є тільки Бог Отець, тому в нього нема тіла, і ми собі уявляємо його по різному.
бо те, що для одного ідеал, для іншого повна протилежність, так по всьому спектру питань, з напів-начверть тонами ітд.

якщо мріємо про Україну в границях Франківської, частини Тернопільської і частини Львівської областей, то справді, Ющенко (не бойовий Кугут!) є недостатньо радикальним націоналістом, та і православний він якийсь. я б там висунув в лідери навіть когось радикальнішого і молодшого за Фаріон, нехай би замість Донбасу завоював нам Волинь, Буковину і Закарпаття, а там сі пудивим чи доста нам;))).

я от зізнаюсь, чим довше читаю усю цю досить гнилу тусовку своїх, так би мовити, френдів,-- тим менше розумію, чого ж хочуть усі ці замріяні нечистоплотні диваки?
їхні вимоги протилежні і протирічать часто в одному пості одної людини. причому, одна і та ж особа вимагає від конкретного політика бути демократом і диктатором, дотримуватись закону і його підминати, вони націоналісти і конфедералісти з невизначеними границями, ітд-ітп, повний набір при шизофренії в особливо тяжкій формі.