Entry tags:
Шафа (гостросюжетний дитячий віршик, який неодмінно колись стане бестселлером)
В селі Білоткане
За синім парканом
В бабусиній хаті
У дальшій кімнаті
Є шафа,
Велика, як скеля, як дім!
І дуже цікаво, що в сховищі тім.
Та замкнено шафу на три повороти,
А ключик
бабуся тримає у роті,
Або на одній із горішніх полиць.
А може закопаним поміж суниць.
І я все канючу: будь-ласка, бабусю,
Дозволь я хоч оком одним подивлюся!
Бабуся сміється: Цікаво? Дарма.
Нічого цікавого в шафі нема.
Ага! Та якби була шафа порожня,
Хіба би казала бабуся "не можна",
Хіба б не відкрила таємних дверцят?
Тривала б мені невідомість оця?
Хіба б зачинила на три повороти?
Хіба би ключа заховала до рота?
Я знаю, я певен, там справжні дива!
Від здогадів навіть тріщить голова...
Напевно, у шафі смарагди та перли,
І навіть кришталь із самої Говерли,
І навіть корона, така золота.
Або там бабуся тримає кота!
Щоправда, дарма вона кішок не мучить...
А може... А може, той кіт - балакучий?
І знає великий-великий секрет!
Я знаю, там кіт! І торбинка котлет.
Ні. В шафі, мабуть, зіпсуються котлети.
Тоді там бабуся тримає скелета, -
Я чув, що в дорослих (і це не секрет)
Є звичка тримати у шафі скелет.
А може, там велет у шафі?
Ну звісно!
Він склався утричі,
і велету тісно,
І велету тисне
коліно в живіт,
І велетів ніс
визирає в просвіт,
І думає велет:
"Я тут задихнуся!"
І треба скоріше гукати бабусю!
Бабуся сміється: "Злякався? Дарма!
ніякого велета в шафі нема".
А може, там тістечка? Може там торти?
А може, цукерки найвищого сорту?
Я, мабуть, в бабусі небажаний гість,
Якщо вона все це без мене поїсть.
Та ні! На кричущий цей вчинок, клянуся,
Ніколи-ніколи не здатна бабуся!
То може там сукні, пальто й піджаки?
Хоча я в останнє не вірю таки,
Бо хто б це у шафі такій пречудовій
Тримав піджаки? Ну хіба нездоровий!
В такій дивовижі - тримати пальто?
На це божевілля не здатен ніхто!
А може бабуся моя - чародійка?
І в шафі - барвисті пробірки і лійки,
Подумаєш: в слоїку джем або сік,
З'їси його ложку - бабах! І ти зник.
Тоді зрозуміло, боїться бабуся
За мене.
Хоч сам я - авжеж не боюся!
Тому й не пускає мене до дверцят,
Тому і трива невідомість оця,
Тому й замикає на три повороти,
Тому і ключа заховала до рота,
Або на одній із горішніх полиць.
А може закопаним поміж суниць.
І знов зазираю у шпарку даремно.
У шафі всередині тихо і темно.
Я знаю, хоч я і не перевіряв,
Що там достеменно нема ліхтаря!
За синім парканом
В бабусиній хаті
У дальшій кімнаті
Є шафа,
Велика, як скеля, як дім!
І дуже цікаво, що в сховищі тім.
Та замкнено шафу на три повороти,
А ключик
бабуся тримає у роті,
Або на одній із горішніх полиць.
А може закопаним поміж суниць.
І я все канючу: будь-ласка, бабусю,
Дозволь я хоч оком одним подивлюся!
Бабуся сміється: Цікаво? Дарма.
Нічого цікавого в шафі нема.
Ага! Та якби була шафа порожня,
Хіба би казала бабуся "не можна",
Хіба б не відкрила таємних дверцят?
Тривала б мені невідомість оця?
Хіба б зачинила на три повороти?
Хіба би ключа заховала до рота?
Я знаю, я певен, там справжні дива!
Від здогадів навіть тріщить голова...
Напевно, у шафі смарагди та перли,
І навіть кришталь із самої Говерли,
І навіть корона, така золота.
Або там бабуся тримає кота!
Щоправда, дарма вона кішок не мучить...
А може... А може, той кіт - балакучий?
І знає великий-великий секрет!
Я знаю, там кіт! І торбинка котлет.
Ні. В шафі, мабуть, зіпсуються котлети.
Тоді там бабуся тримає скелета, -
Я чув, що в дорослих (і це не секрет)
Є звичка тримати у шафі скелет.
А може, там велет у шафі?
Ну звісно!
Він склався утричі,
і велету тісно,
І велету тисне
коліно в живіт,
І велетів ніс
визирає в просвіт,
І думає велет:
"Я тут задихнуся!"
І треба скоріше гукати бабусю!
Бабуся сміється: "Злякався? Дарма!
ніякого велета в шафі нема".
А може, там тістечка? Може там торти?
А може, цукерки найвищого сорту?
Я, мабуть, в бабусі небажаний гість,
Якщо вона все це без мене поїсть.
Та ні! На кричущий цей вчинок, клянуся,
Ніколи-ніколи не здатна бабуся!
То може там сукні, пальто й піджаки?
Хоча я в останнє не вірю таки,
Бо хто б це у шафі такій пречудовій
Тримав піджаки? Ну хіба нездоровий!
В такій дивовижі - тримати пальто?
На це божевілля не здатен ніхто!
А може бабуся моя - чародійка?
І в шафі - барвисті пробірки і лійки,
Подумаєш: в слоїку джем або сік,
З'їси його ложку - бабах! І ти зник.
Тоді зрозуміло, боїться бабуся
За мене.
Хоч сам я - авжеж не боюся!
Тому й не пускає мене до дверцят,
Тому і трива невідомість оця,
Тому й замикає на три повороти,
Тому і ключа заховала до рота,
Або на одній із горішніх полиць.
А може закопаним поміж суниць.
І знов зазираю у шпарку даремно.
У шафі всередині тихо і темно.
Я знаю, хоч я і не перевіряв,
Що там достеменно нема ліхтаря!
no subject
Твій?
(no subject)
(no subject)
(no subject)
(no subject)
no subject
(no subject)
no subject
(no subject)
no subject
стопудів буде бестселлер)
(no subject)
Вразило як бомба!
Може Ви кнопочку перепост поставите, бо хотіла перелінкувать до себе щоб не загубити, але без прізвища автора це якось не те і схоже на крадіжку.
А взагалі: мої щирі вітання! Це дійсно шедевр.
Re: Вразило як бомба!
Re: Вразило як бомба!
Re: Вразило як бомба!
Re: Вразило як бомба!
no subject
з твого дозволу - перепощую)
(no subject)
no subject
(no subject)
no subject
(no subject)
no subject
(no subject)
no subject
(no subject)
no subject
no subject
(no subject)
(no subject)
no subject
(no subject)
вмеморіз і шалено вчити напам’ять однозначно
Re: вмеморіз і шалено вчити напам’ять однозначно
no subject
Плескаю в долоні, Тетяно!!! Побільше б було таких добрих та світлих віршів в дитячій літературі сучасній...
(no subject)
no subject
(no subject)
no subject
(no subject)
Клас!
Особливо про ймовірність того, що бабуся - чародійка :)
Re: Клас!