Шафа (гостросюжетний дитячий віршик, який неодмінно колись стане бестселлером)

[fish_ua]

В селі Білоткане
За синім парканом
В бабусиній хаті
У дальшій кімнаті
Є шафа,
Велика, як скеля, як дім!
І дуже цікаво, що в сховищі тім.
Та замкнено шафу на три повороти,
А ключик
бабуся тримає у роті,
Або на одній із горішніх полиць.
А може закопаним поміж суниць.
І я все канючу: будь-ласка, бабусю,
Дозволь я хоч оком одним подивлюся!
Бабуся сміється: Цікаво? Дарма.
Нічого цікавого в шафі нема.
Ага! Та якби була шафа порожня,
Хіба би казала бабуся "не можна",
Хіба б не відкрила таємних дверцят?
Тривала б мені невідомість оця?
Хіба б зачинила на три повороти?
Хіба би ключа заховала до рота?
Я знаю, я певен, там справжні дива!
Від здогадів навіть тріщить голова...

Напевно, у шафі смарагди та перли,
І навіть кришталь із самої Говерли,
І навіть корона, така золота.
Або там бабуся тримає кота!
Щоправда, дарма вона кішок не мучить...
А може... А може, той кіт - балакучий?
І знає великий-великий секрет!
Я знаю, там кіт! І торбинка котлет.
Ні. В шафі, мабуть, зіпсуються котлети.
Тоді там бабуся тримає скелета, -
Я чув, що в дорослих (і це не секрет)
Є звичка тримати у шафі скелет.
А може, там велет у шафі?
Ну звісно!
Він склався утричі,
і велету тісно,
І велету тисне
коліно в живіт,
І велетів ніс
визирає в просвіт,
І думає велет:
"Я тут задихнуся!"
І треба скоріше гукати бабусю!
Бабуся сміється: "Злякався? Дарма!
ніякого велета в шафі нема".

А може, там тістечка? Може там торти?
А може, цукерки найвищого сорту?
Я, мабуть, в бабусі небажаний гість,
Якщо вона все це без мене поїсть.
Та ні! На кричущий цей вчинок, клянуся,
Ніколи-ніколи не здатна бабуся!
То може там сукні, пальто й піджаки?
Хоча я в останнє не вірю таки,
Бо хто б це у шафі такій пречудовій
Тримав піджаки? Ну хіба нездоровий!
В такій дивовижі - тримати пальто?
На це божевілля не здатен ніхто!

А може бабуся моя - чародійка?
І в шафі - барвисті пробірки і лійки,
Подумаєш: в слоїку джем або сік,
З'їси його ложку - бабах! І ти зник.
Тоді зрозуміло, боїться бабуся
За мене.
Хоч сам я - авжеж не боюся!
Тому й не пускає мене до дверцят,
Тому і трива невідомість оця,
Тому й замикає на три повороти,
Тому і ключа заховала до рота,
Або на одній із горішніх полиць.
А може закопаним поміж суниць.

І знов зазираю у шпарку даремно.
У шафі всередині тихо і темно.
Я знаю, хоч я і не перевіряв,
Що там достеменно нема ліхтаря!

Comments

[evgenia-luba.livejournal.com]

Класно. Якби була дитиною, померла від цікавості, так і не дізнавшись, що там у шафі). Може, варто перетворити віршик на справжню детективну історію?:)

[fish-ua.livejournal.com]

ага... а якщо там справді нічого цікавого? вона ж розчарується у всьому цікавому в світі!