так треба

щойно дитячу книжку показали отут http://5razvorotov.livejournal.com/1079570.html - я в захваті!

Сьогодні вполювала чергову стареееньку книжку. мені аж слинка тече, коли в бібліотеці на "додатковій шафі", куди мене вже тепер пускають, нашукую щось таке.
Іванова Л. Художниця. Є Іванова Лариса, але я сумніваюся, чи це та сама в давніший період творчості, ачи інша.

http://chytanka.com.ua/ebooks/index.php?action=url/view&url_id=1710

Таня Мармулєтка десь роздобула для Читанки книжечку білоруською мовою!
http://chytanka.com.ua/ebooks/index.php?action=url/view&url_id=1483
Знаєте, була б моя воля і бодай якась можливість, я би хоч цілий розділ на читанці присвятила дитячій літературі білоруською мовою. Це ж так цікаво!
тільки де її візьмеш?

Остання поїздка до Києва завдяки Тому Самому "Купідону" збагатила мене на два чудові старезні журнали Барвінок - по одному номерові за 59-й і 60-й рік. Ах, які там ілюстрації! Мінімум спрощених, добре промальовані пози, світлотіні... лагоминка.
Дорогуваті, зарази, як на тоненький журнальчик, але ви ж розумієте, нікому іншому крім Читанки вони не мали дістатися, бо Читанка ділиться з усіма.
А потім ще трошки Барвінкової старовини, хоча й пізнішої, вичепила на торрентах, велике спасибі невідомому сканувальникові. Вони будуть найближчими днями оприлюднені.
А мої вже на Читанці:

вирішила позбутися деякої частини дитячих книжок, які вже відскановані для Читанки, але мене ніколи насправді не захоплювали так, щоб продовжувати їх зберігати.
Це насамперед народні казки. Чомусь змалечку не любила їх. Мене бісило, що під абсолютно різними назвами можуть ховатися однаковісінькі історії. Наприклад, Коза-Дереза і Хатинка луб"яна і хатинка крижана. Це здавалося якоюсь обдурилівкою для дітей!
Тож ретесьно відібрану добрячу стопку сплавила Насті. Вона їм через Дарудар раду дасть.

Сісти-встати, сісти-встати. Крок вперед, крок назад, сісти-встати.
Отак тепер виглядає у мене процес сканування.
З тим новим сканером скоро матиму спортивну фігурку)

Журнали "Пионер" я теж колись посканую і і викладу десь в мережі. Це буде не так скоро, бо пріоритетною є "Читанка", але ось люди взялися робити сайт про дитячі журнали, я обіцяла їм підтримку - тож принаймні "розмочила горло". Це найстаріший з моїх номерів Яка там була чудова сторінка головоломок! "Ума палата": Живживка, Игры лупы и Пинцета, Игры деда Буквоеда, Капітан Перо, що бере участь у війні між олівцями і резинками...
http://community.livejournal.com/det_magazines/86865.html

У Читанку виклала альбом, за яким колись училася шити плаття лялькам. Тобто, не вирізати дві дірки для рук у квадратному клаптику, а по-справжньому. Розміри в альбомі ідеально пасували моїм пупсам.
А взагалі це хороший альбом для тих, кому треба самостійно пошити карнавальний костюм дитині на свято. Є картинка того, що має приблизно вийти і є викрійка.
Крім карнавальних костюмів у альбомі є національне вбрання усіх республік колишнього СРСР, для хлопчиків і дівчаток. Українське вбрання, шо характерно, у двох варіантах - є звичайне, є гуцульське.
Є просто святкові платтячка для дівчат, штанці й сорочки для хлопчиків.
Викрійки нехитрі, без заморочливих подробиць типу як зробити застібки і вшити оздоблення, але зате й не злякають недосвідчених кравців.

Ну а що я можу зробити, якщо остання відсканована пачка - суцільні хіти мого дитинства?

Ця науково-популярна книжка трапила мені до рук у ранньопідлітковому віці. Тоді ще не було засилля малодоказових і напівграмотних сенсаційних статейок про "прокляття фараонів", про інопланетян, про двоголових телят. Це з"явилося через пару років. Я на той час була вже, завдяки цій книжці, грамотна і не велася.

Там розповідалося про всілякі дивовижі і давалися ґрунтовні пояснення, якими шляхами до нас дісталася та чи інша легенда.
Часом шлях виявлявся короткий: те, що ти вважав міфом, насправді існує. Я би й подумати не могла, що манна небесна - реально існуюча речовина, яка не має ніякого стосунку до манної каші, але справді може "падати з неба", бо це скручені лусочки певного лишайника, дуже легенькі і їстівні.
Часом шлях був довгий і заплутаний. Наприклад, до прекрасного єдинорога, чий ріг позбавляє отруту смертоносної сили, вели ниточки від цілої купи інших істот. Нарвал, чий зуб приписували єдинорогові; носоріг, якого Марко Поло посоромився описувати таким, як він є; мамонт, якого вважли істотою підземною, бо кості знаходили в землі; експерименти з рогатою худобою, якій можна зрізати зародки рогів і прищепити посеред лоба...
Фактів, які я вичитала там, в газетах я не знаходила. Про те, наприклад, що штучних василісків робили з риби-ската, я прочитала саме там. Саме звідти я дізналася про прадавній трактат про тварин "Фізіолог", де справжні тварини змальовувалися поряд із фантастичними. Звідти дізналася про вогні святого Ельма.
І ще. Як для науково-популярної книжки, Акимушкін пише дуже азартно і поетично.
Рекомендую. Особливо десяти-дванадцятирічним. Їм цікавіше буде потім вивчати природничі науки.

Ну а це - взагалі без коментарів. Чудовий переклад Солонька.

А десь за тиждень чекайте ще й на отаке
Художник - Валентин Чернуха. Правда, живі персонажі?