так треба

Форум позаду.
Шалене спасибі Петрові petrofon та Наталі за гостинну хату. Сподіваюся, у мене буде колись нагода вітати і вас у себе в гостях)))

Спасибі усім, з ким втигла перектинутися бодай словом, бодай теплими обіймами на льоту з одного об"єкта на інший чи навіть бодай перемигнутися з різних кінців залу. Шкода, що я приділила вам так мало часу й уваги, але потреба поглинати нову інформацію, слухати вірші сотнею різних мов та історії, пов"язані зі свіжовидрукуваними книжками була така сильна... Пробачте за всі невиконані плани ще десь перетнутися і про щось договорити. ну, отак воно.

Там було кльово... Для мене вершиною всього форуму стала скромна на відвідувачів лекція Юрка Позаяка про переклад "Полювання на Снарка". Направду дуже цікаво і дуже надихає. Так, ніби нічого неможливого в перекладі насправді нема.

А ще відвідини театру ім. Леся Курбаса. "Лісова Пісня". І гарно ж вони її поставили, шалено гарно. Тільки одне мене здивувало: чогось вирішили обійтися без Килини, а поставили все так, наче Килина - таке альтер-его Мавки. Мені то нагадало наші ігри у детективчика, коли за 33 богатирів може відповідати один гравець, але дві сторони гриба в Алісі - то два гравця, бо в них різні властивості. Так і тут, Лукаша грали три різних хлопці, а Мавку і Килину - одна дівчина.
Епізод із луною в лісі, "як солодко грає, як глибоко крає" аж досі крутиться в голові.

А у нас тут фестиваль академічних театрів. А у мене чергове розчарування. Ну чому якщо академічний, то під цим геть не розуміється: "із найяскравішими акторами", "із багатим досвідом", "поважна школа", а розуміється лиш купа шаблонів на купі шаблонів? Мені перший позив втекти штрикнув ще коли їхня режисерка вийшла і хвилин 5 щось лопотіла про "єго вілічєство зрітєля". ууууууууууу.

Я вибрала "Божі тварі" Житомирського академічного. ( Г. Лада, "Дуже простенька історія")Сюжет: багата родина з дівкою, бідна родина з парубком, дівка вагітна. Батьки добро на шлюб не дають, а порятунком майбутньої дитини вирішують опікуватися домашні тварини, зокрема і янгол зарізаної допіру свині.
Нє, все не було аж стопроцентно погано. Від вистави я місцями таки отримувала задоволення, цікаво було за акторами-тваринами спостерігати, подобалося, як собака танцює гопака перед господарем, подобалася хода півня (оцей персонаж всім, мабуть, найдужче запам"ятався) і дуже подобалася вимова старої шкапи. Але актори, котрі грали людей, були сірі-пресірі. Особливо головний герой і головна героїня. Оця головна героїня за всю виставу тільки й робила, що ображено відверталася абсолютно однаковим рухом. Це зрештою почало бісити, бо ні на мить не давало забути, що йде вистава, а не триває якась історія. Про начитку "ненародженої дитини" взагалі казати не хочеться. Ну окей, п"єса така, але невже нічого не можна було зробити, щоб це не виглядало настільки дешевими соплями, покликаними видушувать сльозу? Соціальна реклама, блін. Це нормально, якщо з того спічу ненародженої дитини я вже на першій хвилині вистави доганяю, що далі йтиметься про аборт? Я не хочу цього доганяти, я хочу, щоб мене це заскочило зненацька! І я розумію, що від пересічної десятирічної дитини годі чекати акторських здібностей кращих за те, шо ми бачимо в програмах штибу "Срібного апельсину". Ну то, блін, взяли би або непересічну або дванадцятирічну.
Я людина не дуже вибаглива, театр люблю і мене легко виставою завести так, що я додому йтиму як по хмаринках ступатиму. Тим кривдніше, коли отак, з натяжкою на трієчку.