так треба

якби ви бачили, що мені подарували за той виграний конкурс чеських перекладів. Нє, книжки то книжки, і диск іще на додачу, але головне - чотири словники. Чотири товстезні, товстіші за Біблію, товстіші за Володаря перснів, просто гігантські словники! І то всі чотири - словники фразеологізмів та ідіом. Я просто дурію від щастя. Десь на задньому плані пробігає думка, що українських такої товщини я навіть орфографічних не зустрічала...

Ще Їржі Жачек, цього разу вийшло російською, українською не пішло. Віршик звідти ж. Трошки збрехала, але в рамках, в рамках)))

Эскимосских малышей
Чудной азбуке своей
Эскимосы учат в Школе
Отмороженных Ушей.

Эта школа хороша,
Тренирует малыша
В лепке снега,
В лыжном беге
И в охоте на моржа!

трохи переписала давній переклад дитячого віршика Чуковського "веремія" - http://fish-ua.livejournal.com/229238.html
здається, так краще.

кумедно користуватися гугль-перекладачем безпосередньо в процесі вдосконалення двіжка. причому, схоже, вдосконалюють і тестують його не на робочому компі, а безпосередньо в мережі. натискаючи "перекласти цю сторінку" щоразу отримуєш щось інше. з текстовим так само.

Продовжую радо колупатися у чеській фразеології. А вона у них дуже дотепна)))
Спробуйте-но вгадати, що означає:
1 Його і на вареній локшині потягнеш - відгадано zaretska
2 Лишитися на оцет вгадано sharhovska_ol
3 Там, де лисиці бажають одне одній на добраніч - відгадано tala_tarasenko
4 Маяк затопило - відгадано testertosterov
5 Наступити на куряче око - відгадано testertosterov
6 Він міг би сходити мені по пиво вгадано sharhovska_ol
7 Хапати ангеликів - це вгадати ніяк не можливо, тому пишу: це означає зніяковіти, збентежитися

UPD Все розгадано, всі візьміть бублики з полички)))

балда я, а не перекладач... легко перекладати, коли є кого спитати: А це сленгове слівце чи звичайне? А що це за страва (іграшка, старожитність)? Я це правильно зрозуміла? А тут часом нема подвійного смислу?
А лишившись сам на сам з текстом і сухими, незацікавленими словниками, підраховуєш кількість імовірних хиб і думаєш: ойбліііін...

Ще віршик з "Анички"

В морі корабель шукає
Континенти безіменні
Вітер човен підганяє,
Долинає спів Сирени:

- Хай щастить матросам бравим
Скелі обійти камінні
Особливо ж ті, що справа,
Бо мої там володіння.

- Ні, Сирено, це облуда -
Весь твій спів солодкоплинний
Добре знають наші люди,
Де лежить твоя країна.

- Хай щастить матросам в морі
Обійти камінні брили,
Щоб страшні морські потвори
Вас по одному не з’їли!

- Ми тут чуємо не вперше,
Ці пісні-перестороги,
У твої підступні верші
Ми не звернемо з дороги!

Плине човен, прагне дива,
Континентів безіменних
Чи то справа, чи то зліва -
Звідусіль пісні Сирени.

Та вони пливуть, співають,
Є робота - слід робити.
Лиш не відають, не знають,
Що в човні діру пробито.

Йдуть на дно морське, і пізно
Рятуватись. Над човном
Лиш туман справляє тризну.
Бам-бам-бом-бім-бам-бам-бом.

Вичитую Аничку.
Усвідомила, що в мене по всьому текстові розкидане неоковирне словосполучення "від здивування". Виматюкала себе і все замінила на "від подиву".
І скільки іще таких невидимих дуростей у тексті сидить?..

Дивовижно. До завершення Анички лишилося 6 сторінок. Ще трошечки і...
Замість азарту за кілька метрів до фінішу трохи сумно. По-перше, попереду непевний і емоційно важкий етап стукання у двері всіх видавництв, тоді як досі все залежало тільки від мене.

А по-друге, книга насправді сумно завершується. Принаймні, я так сприймаю кінець цієї історії. А як вона могла завершитися добре? З казкової країни рано чи пізно повертаєшся на грішну землю, і де подітися Аничці? іти попідтинню, як грозив господар? Хлопчик її додому не забере, вона ж не приблудне кошеня. І тому в казці час повертається назад, до того моменту, як двоє дітей зробили по дурниці: Губерт закинув свій солом"яний капелюх у річку, Аничка заснула на возі і опинилася сама-одна в чужому місті. І діти не роблять цієї дурниці вдруге. Вони вибирають спокійну тяглість життя, а не пригоди. Так, їм було так добре, цікаво, весело в тому Деінде, але Деінде - це безперспективно. А мені, читачці, завжди було страшенно шкода, що вони так не по-дитячому розважно вчинили, знехтувавши своїм правом на казку. Хлопчик і далі матиме в своєму житті одну радість - випрошувати в батьків іграшки, які "вже у всіх, окрім нього, є". Аничка ж тішитиметься нехитрою розвагою - підкиданням картоплини, і то як господар не бачитиме.

До кінця перекладу про Аничку лишилося якихось сорок сторінок. Зовсім трошки. Під кінець перекладати стало цікавіше, бо у тій російській версії, яку я читала в дитинстві, ці епізоди були дуже сильно скорочені, отож і не дивно, що я не могла раніше зрозуміти суті того останнього шматка.
Але чим ближче до завершення, тим дужче обсідає депресуха. Лізуть у голову думки, що нічого в мене доброго з того не вийде, ніяке видавництво зі мною мати справу не захоче, і взагалі криза надворі, і куди я з тою казочкою? І взагалі чи мало у мене прикольних штучок, які нема куди приткнути? А оце ідіотське відчуття, коли відіслав кудись листа, і як у воду кануло. і ти не знаєш, чи вони взагалі його не отримали, чи їм не сподобалося, чи отримали, але їх уже той нікому не відомий молодняк і без мене дістав, щоб іще читати. А може вони читатимуть перший рядок і покинуть, подумавши, що отой ряд підрядних речень - це від моєї невправності, а зовсім не авторський прикол (як воно і є насправді)?
Мандраж, одним словом. Причому не активізуючий, а навпаки якийсь жаб"ячий, повільний.