(no subject)

[fish_ua]

Ось іще переклад одного віршика з казки про Аничку. Його співає пастух, коли Аничка пояснює Губертові таку сільську реалію як вигін. І цей вірш - такий собі перший натяк на те, що історія починає рухатися до свого завершення. Вірш елегійний, не такий кумедний, як решта, але деякі образи в ньому дуже гарно зроблені, це найцікавіше я дуже старалася відтворити, благо українська мова була явно на моєму боці)))
з оригіналом, бо чеська нескладно читається.

Дощова, сльотава, Сумовита осінь, Чом не заблукала Ти на півдорозі? Де б ти не ступила – Скрізь дощем полито. Ти така кваплива, Нам ще трошки б літа. Рік мине, і люди Знов зрадіють червню. Літо знову буде, Тільки літ не вернеш. Утечуть з водою, Утечуть навіки, Підуть за дудою Літнього музики. Грає він, і звикло Звук лунає полем. Той сумний музика – Наша власна доля. Дощова, сльотава, Сумовита осінь, Чом не заблукала Ти на півдорозі?

Podzime, podzime, už zase nosíš deště, pěkně tě prosíme, počkej týden ještě! Kam vkročíš, podzime, tam je plačtivý den, pěkně tě prorsíme, počkej ještě týden. Léto, vrat' se zpátky, měli jsme tě rádi až se vrátíš za rok, uteče nám mládí. A když ne uteče, aspon ho ubude, jak když voda teče, jak když hudec hude. Hudl včera smutně, hude smutně dosud, vždyt' ten smutný hudec je náš vlastní osud. Podzime, podzime, nenoc nám své deště, pěkně tě prosíme, počkej týden ještě!

Comments

[ng68.livejournal.com]

Замечательный перевод! Особенно там, где про лето.