(no subject)

[fish_ua]

Ну а що я можу зробити, якщо остання відсканована пачка - суцільні хіти мого дитинства?

Ця науково-популярна книжка трапила мені до рук у ранньопідлітковому віці. Тоді ще не було засилля малодоказових і напівграмотних сенсаційних статейок про "прокляття фараонів", про інопланетян, про двоголових телят. Це з"явилося через пару років. Я на той час була вже, завдяки цій книжці, грамотна і не велася.

Там розповідалося про всілякі дивовижі і давалися ґрунтовні пояснення, якими шляхами до нас дісталася та чи інша легенда.
Часом шлях виявлявся короткий: те, що ти вважав міфом, насправді існує. Я би й подумати не могла, що манна небесна - реально існуюча речовина, яка не має ніякого стосунку до манної каші, але справді може "падати з неба", бо це скручені лусочки певного лишайника, дуже легенькі і їстівні.
Часом шлях був довгий і заплутаний. Наприклад, до прекрасного єдинорога, чий ріг позбавляє отруту смертоносної сили, вели ниточки від цілої купи інших істот. Нарвал, чий зуб приписували єдинорогові; носоріг, якого Марко Поло посоромився описувати таким, як він є; мамонт, якого вважли істотою підземною, бо кості знаходили в землі; експерименти з рогатою худобою, якій можна зрізати зародки рогів і прищепити посеред лоба...
Фактів, які я вичитала там, в газетах я не знаходила. Про те, наприклад, що штучних василісків робили з риби-ската, я прочитала саме там. Саме звідти я дізналася про прадавній трактат про тварин "Фізіолог", де справжні тварини змальовувалися поряд із фантастичними. Звідти дізналася про вогні святого Ельма.
І ще. Як для науково-популярної книжки, Акимушкін пише дуже азартно і поетично.
Рекомендую. Особливо десяти-дванадцятирічним. Їм цікавіше буде потім вивчати природничі науки.

Ну а це - взагалі без коментарів. Чудовий переклад Солонька.

Comments

[irha.livejournal.com]

Про дивовижні речі ще була декількотомна "Енциклопедія чудес" Мезенцева. На читанці її ще немає.

"Стежкою легенд" у мене не було, буде цікаво почитати.
У Акімушкіна купа цікавенних книг про тварин. Я не пам'ятаю жодної перекладеної на українську мову.

[muzyka-sniv.livejournal.com]

і в мене такий Вінні-Пух був. тіки вже без обкладинки. але відтоді Вінні-Пухового товариша я сприймаю виключно, як Паця. хоча слово й дикувате, галицьке якесь, діалектизм, літпоркруч, коли вдуматися :)))

[fish-ua.livejournal.com]

я спочатку не розуміла, чому в мультику П"ятачок, а тут Паць, але це ім"я йому пасує. якесь воно розпачливо-налякане, як він сам)))

[festyval-sp.livejournal.com]

ностальджі :)

[manivid.livejournal.com]

ой, а в мене є Стежкою легенд, теж в дитинстві гортав-читав
а взагалі, фанатом цієї книжки в свому дитинстві був мій тато!)))