fish_ua | (no subject)

Коли я була зовсім мала і гостювала в бабусі, мені часто бувало нудно. Там я привчилася читати товсті книжки. Хоча і їх було мало.
Зате там були цілі стопки журналу Піонер. Він мене цікавив тільки завдяки двом рубрикам: Весела перерва (смішні фрази з дитячих творів) і головоломки - Ума палата. Ці рубрики я любила пристрасно. Решта в ті часи являла собою купу заполітизованої нудятіни, ну і до літературної частини я часом докопувалася, але то пізніше.
Якийсь рік я багато малювала. Замальовувала степові квіти, які там росли і малювала ілюстрації до того, що вичитувала в тих журналах. Ілюстрації пам"ятаю краще, ніж читане.
Але найчіткіше пам"ятаю аркушик, закапаний моїми дитячими сльозами з віршиком про собаку, руду бездомну собаку. Я знала його напам"ять і зараз можу відтворити майже весь. Нічого в ньому особливого не було, насправді, але як він мене тоді штирив...
Бабуся до книжок і журналів ставилася без пієтету. Взимку, коли важко було з розтопкою, попалила багатенько того добра. Я їй наївним чином помстилася, вимагаючи усних казок щовечора, аж до повного виснаження, і слово "хррр..." було найпопулярнішим у її казках.

А тепер, нарешті, якась добра людина почала ті Піонери масово викладати в мережу (http://journal-club.ru). я спамповую їх пачками, гортаю у вільні хвилини, але хвилин так мало, що я наразі тільки до середини другого номера дійшла. І так над ними трушуся, як дурна, навіть часом думаю: ну чого ти їх не встигаєш читати? От візьмеш і вмреш, і ніколи-преніколи не знайдеш вірша про собаку.

Ну не дурне?)))))

Threaded | Top-Level Comments Only

Танюш, а бачиш, до чого призвело?) Які гарні малюєш головоломки! А я у дитинстві "Юний натураліст" читала від кірки до кірки та ще завдання виконувала: у лісі листя збирала, сліди розпізнавала. Хоча теж ідейний душок того часу був присутній.

Ні, не дурне. Тільки не надривайся в сльозах, коли таки знаёдеш той віршик, будь ласка:)

То ви щаслива людина :) Я в такій ситуації змушена була читати журнали "Здоровье" і вирізки з чогось такого як "Наука и жизнь". А мій старший (8 років), паразіт, не хоче читати :( Хоч в нас накуплено книжок яких ти хочеш - казки (абабагаламага!), єнциклопедії, з Петербургу привезла цілий рюкзак книжок Перельмана (не цього, а того ще популяризатора науки)etc. etc.

це ти точно підмітила)) таких добрих головоломок більше ніде не було (Разговоров їх робив), зараз я часто користуюся ідеями саме з тих журналів.
Натураліста ми не передплачували. я мала кілька номерів, але не надто зацікавилася. Хоча книги про природу любила, ми з подружкою вважали себе юннатами і постійно мучилися дилемою: шкодить деревам, якщо юннати по них лазять, чи можна?)))

)))))))) постараюся

я читала книгу досить популярного французького дитячого (зокрема) письменника Пеннака про те, чому підлітки не люблять читати. І він рекомендує незалежно від віку повернутися до читання вголос, як це роблять із зовсім маленькими на добраніч. Не знаю. наскільки це дієво загалом, але мені батько саме в такий спосіб прищепив купу книг, які я сама ніколи би не захотіла прочитати.

Дякую за пораду, так і робимо :)Ваш блог я знайшла, коли шукала відгуки про книжки "Маленьке привиденя" та "Водяничок". "Водяничка" зараз перечитуємо вдруге. Головоломки синові також до вподоби, чи не могли б ви щось порадити?

а Пройслерового Крабата вже пробували? Вона страшнувата, але часом хлопчикам це до смаку

а за головоломками ми з батьком теж часто сиділи.
взагалі, у нас був цілий ритуал. Щодня ввечері одна година була тільки наша, ніяких справ. Батько пропонував різні цікаві заняття, не тільки читання вголос. а потім я сама казала, що хочу робити сьогодні. інколи ми сиділи й розв"язували головоломки з якоїсь цікавої математики - іще й із азартом! інколи просто грали в настільну гру. Ще гралися в пантоміму, розповідали анекдоти, складали смішні і не завжди чемні віршики (наприклад, звиняйте, про кішку, яка скрізь какала або дражнилку на однокласника) або просто ішли блукати і дивитися на зірки.

Нє, не читали ще такого. Я тільки бачила цю книжку в бабці, що продавала старі книжки, і в мене, як на гріх, не було з собою 5 грн.

>про кішку, яка скрізь какала О_о
клас :) Добре, коли в батьків є бажання і терпіння, щоб цим займатись.

батько кайфував від цього не менше, ніж я)

"і слово "хррр..." було найпопулярнішим у її казках"
бідна бабуся )))

бідна, але бач, не попалила б журнали - я б себе сама могла розважити)))