![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Entry tags:
вірмени, голодомор, економіка як не найважливіше
Зараз на літклубі згадували вірменську спільноту (вона дуже велика в Запорізькій області, кажуть, хоча я не помічала) Анна згадала про їхню здатнісь моментально консолідуватися і нападати, якщо когось образять. В цей момент я напряглася, бо ця розмова могла вийти на якесь шовіністичне русло, а я цього страх не люблю. І тому задала питання, яке в той момент прозвучало просто щоб звернути розмову з небезпечного русла, а виявилося справді для мене хвилюючим. Я це зрозуміла, щойно вимовила:
- А чому вони так можуть, а ми так не можемо? Ну, щоб прізвища на -ко чи ще чогось такого було достатньо, щоб всі з тобою стали заодно. коли шо - захистили. Як вірмени.
Це вилилося в довгу дискусію. Ми говорили про те й інше, чому голодомор є об"єднавчою ідеєю для всіх присутніх (бабусі, дідусі всі ж місцеві) і не є нею в державному розумінні навіть для присутніх. Про те чи можна ображатися на західняка, який переймається голодомором дужче за тебе: "не мацай, це моя могила!!!!". Про те, що у вірмен теж купа різних діалектів, але однаково вони один за всіх і всі за одного.
І хоч дискусія на емоції не вийшла, текла собі мирно, однаково ми сперечалися. Вірмени б мабуть не сперечалися.
це дивно і дико, але і досі я не певна, що економіка, соціальна політика, прості штуки, які можна помацати, людям важливіші за ідею. Все суперечить цьому. Де ж важливіші, коли передпенсійна залізничниця Оля із сумом каже, що як її змусять до 60 допрацьовувати, вона загнеться, але варто їй згадати документи, які їй довелося заповнювати українською, вона спалахує пристрасною ненавистю за шкалою Ріхтера не знаю на скільки балів! Здавалося б, перше змушує її виживати, друге - ну, незручність банальна. Але судячи з сили її емоцій, друге їй важливіше.
Мені важко зрозуміти, як працюють ці терези.
Здається, так і американець того Клінтона, який кохався із секретаркою ненавидить дужче, ніж Буша, який приніс у країну тероризм і запустив багато серйозних проблем.
- А чому вони так можуть, а ми так не можемо? Ну, щоб прізвища на -ко чи ще чогось такого було достатньо, щоб всі з тобою стали заодно. коли шо - захистили. Як вірмени.
Це вилилося в довгу дискусію. Ми говорили про те й інше, чому голодомор є об"єднавчою ідеєю для всіх присутніх (бабусі, дідусі всі ж місцеві) і не є нею в державному розумінні навіть для присутніх. Про те чи можна ображатися на західняка, який переймається голодомором дужче за тебе: "не мацай, це моя могила!!!!". Про те, що у вірмен теж купа різних діалектів, але однаково вони один за всіх і всі за одного.
І хоч дискусія на емоції не вийшла, текла собі мирно, однаково ми сперечалися. Вірмени б мабуть не сперечалися.
це дивно і дико, але і досі я не певна, що економіка, соціальна політика, прості штуки, які можна помацати, людям важливіші за ідею. Все суперечить цьому. Де ж важливіші, коли передпенсійна залізничниця Оля із сумом каже, що як її змусять до 60 допрацьовувати, вона загнеться, але варто їй згадати документи, які їй довелося заповнювати українською, вона спалахує пристрасною ненавистю за шкалою Ріхтера не знаю на скільки балів! Здавалося б, перше змушує її виживати, друге - ну, незручність банальна. Але судячи з сили її емоцій, друге їй важливіше.
Мені важко зрозуміти, як працюють ці терези.
Здається, так і американець того Клінтона, який кохався із секретаркою ненавидить дужче, ніж Буша, який приніс у країну тероризм і запустив багато серйозних проблем.
no subject
А такие девушки - они и делают то, что разрушает всякую надежду на то, что мы хоть в этом вопросе придём к согласию. Это те друзья идеи, которые делают в 100 раз больше для её профанации, чем самые вражеские враги.
Та я ж не спорю, что колхозники тоже умирали. Более того, я знаю об этом со слов той же бабушки, которая говорила про свою сестру, умершую: "Пошла в стадо и умерла как овца безмолвная..."
no subject