fish_ua | (no subject)

вчора, підбадьорена приємними словами Ганошенка про один з перекладів, згадала, що збиралася реабілітувати перед росіянами прекрасне "Назавжди" Антонича. Хай знають, що у вірші є ритм і рима, до того ж, ритм у Антоничевих віршах такий специфічний, що це по-любому його прикметна риса, якою нехтувати злочинно.

Ось така моя версія:

Навсегда

Мужчины в сером тонут в синих водах переулка
Тень силуэты гасит, как на выцветших иконах.
В стакане золотистый чай. Так хочется к оконной
Прижаться раме. Терпкий пить и крепкий синий холод,
Смотреть, как синяя звезда последним поцелуем
Прощается с сестрой, которой в звездном круге не сиять уже. Так ночь
Полощет снегом городские маки меланхолии.
Прикрыв ссутуленные плечи шубой неба синей
Колышется шофер в дремотном лимузине.

Кривой фонарь - надломленый цветок и пепел снега
И свет - зеленый жир из кружки ночи в сумрак литый
Крутых ступенек темень, драный плащ и капля смеха
Заблудшая, и месяц - вдохновенья злого птица,
И пуля нежная убийц мечтательных в укрытьях,
Что, как в мембрану, в грудь твою однажды постучится,
Коснется поцелуем, гордо, нежно и навечно
Глаза прикроет, как сестра последняя у тела.
Мужчины в сивом из карманов вынимают звезды
И платят девицам за пять минут постели.
Прикрыв ссутуленные плечи мехом неба синим
Колышется шофер в дремотном лимузине.

Threaded | Top-Level Comments Only

вчора з Саною мали дурість влізти в ось це: http://community.livejournal.com/zaporozhye/442364.html

нащот Сани - це змушене втручання, вважай, бо як одна коняка в упряжі лізе в шкоду, то й другій варіантів нема. а от ти справді мав дурість. Ну чого ти чекав з отою своєю ідіотською реплікою про луна-парк? Ти читачам говориш цими словами буквально: "ви дебіли, ви до такого не доросли". І гаразд би той чувак щось образливе написав, а він сказав "не вразило" - суто суб"єктивне судження без претензій.

хрін із тим чуваком, зрештою ми потім із ним порозумілися. там потім набігли троллі, які сходу починали хамити і вели себе настільки гидко, попри те, що Сана продовжувала з ними виважену дискусію.

ще б їм не набігти. Читачів завжди більше ніж тебе. і кожен вважатиме за справу честі залить сала за шкуру нахабі-письменнику, який посмів повестисая з одним із них надо гонорово

прекрасно)

спасибо за подорок)

не впевнений, що та дівчики читала всю дискусію, просто прибігла, побачила загальну дискусію і підключилася. я це помітив за її коментарями, з яких виходило, що з попередньою розмовою вона не ознайомлена.

ну, це теж нормально. Люди - не адвокати, вони не вивчають усіх нюансів, бачать те, що їх обурює - і кидаються в бій.

я б такие подарки дарила и дарила))))

ну і дура дєвачка, що тут ще скажеш?))

харашо дуже.

вы сумасшежшие? Вы сами то понимаете что пишете? Не пишите больше, особенно стихов.

это не мои стихи. Это классик в переводе))

пасіба))

дуже гарно вийшло! відчувається ... ммм, як би це сказати? атмосфера віршів Антонича :) а ти більше нічого з нього не перекладала?

ще був Екстатичний восьмистроф - http://fish-ua.livejournal.com/250012.html
але чую, цей ліпше вдався, ніж той. Цей я дуже люблю, ще здавна. ще й скористалася нагодою ненав"язливо пропхнути свою ідею, що образи - це таки образИ, лики. поки що ніхто копняка не дав)

Мені сподобалося. Ритм передано, як на мене, гарно. От тільки дещо різонула вухо "мембрана" - якась вона тут чужа як образ... Але то суто моє враження. А так чудово.

а бачте, я не тіки ругаю переклади))

тупо хвалити погане і лаяти хороше. менш тупо хвалити хороше і лаяти погане - це просто логічно. Але користь світові для тебе тільки тоді, коли ти помічаєш те, чого автор не побачив.

м-да. від, а не для, звісно.

ех... і чому нікому не різонуло вухо, що в тому рядку правильно не "когда-то", а "однажды"?..