fish_ua: (Default)
[personal profile] fish_ua

1 Форум видавців у Києві.
Приїхала до Києва рано. Зранку встигла двічі лажанутися з домовленими зустрічами. В результаті, на перші презентації так і не встигла, вичепила хіба шматок `Прощання Слов`янки`.


2 Шматок `Прощання Слов`янки`.
Там якась російська дівчина читала чудового вірша, де опонентом її ліричного героя був поет-що-п"є-кефір-а-не-портвейн. Потові-кефірнику дорікалося за його чистєнький снобізм, в той час як тут рєальні люди рєально гинуть; а я сиділа позад усіх на долівці і тихо ржала, згадуючи Захарченка.



3 Захарченко.
З"явився пізніше з двома дітьми в руках. Діти вже навчилися замишляти спільні капості і самоорганізовуватися. Молодше жувало татову чуприну, старше обробляло музейну клумбу.



4 Музей Гончара.
Там були наші перекладацькі читання. Перший хлопець був надто поспішний, я ніц від нього не зрозуміла, а решта нічо, особливо приємно було слухати парні читання. Пошкодувала, що й собі не взяла хоча б одного дитячого віршика Хадановіча.



5 Хадановіч.
Хадановіч дуже любить з усіма брататися, але я познайомилася з ним тільки тепер. Він круто пише. Цікаво, де його все-таки більше люблять, в Україні чи в Білорусі?



6 Білорусь.
Їх приїхало ще більше, на жаль, з новими познайомитися не встигла. Марийка Мартисевич чогось під кінець читань знервувалася, мені хотілося її розрадити, та не вийшло.



7 Не вийшло.
Пішли на Адєжду бабкіну. Я думала, що біситися будуть трохи нестримніше. Зате чуваки багато деталей ретельно продумали, було не нудно. Але мені катарсису хотілося, трііішечки не доскочила. Ще грали Чече, чи як там їх. Група Шпачинської, коротше. Я думаю, Шпачинська а) дуже вродлива б) дуже модна в) співає з якимись спеціальними неправильностями, не знаю, як це описати, наче такі інтонаційні наголоси натрошки раніше, ніж вони тобі уявляються. Але при цьому ритм цих наголосів збережено і виходить дуже прикольно. І це її така фішка, вона в багатьох піснях так робить, якщо не у всіх. Якби мала музичну освіту більше 1 класу, я би пояснила краще, як вона співає.



8 співає (Василь Васильців).
А ще того дня був виступ легенди з великої, ні, двох великих букв В: Василь Васильців! За інших умов я би підтримала це шаленство, а так просто спостерігала. Найкраще роль фанська далася Дєточьці. Вона була прекрасна, поза сумнівами.
Васильціва першим, здається, показав людям Юрко Зелений. А відповідальність за те, що відбулося потім, мабуть, слід покладати на Отара Довженка. Так, Василь Васильців, вважай, останній (після Задачі та інших шняг) мегапроект колишнього властителя грішних душ Отара, тепер просто хорошого журналіста.
Василь Васильців рухається по сцені, як юний балетний танцівник. Він жартує і фліртує з публікою: поливає її розпечені серця мінералкою, научає, як той соловейко. Кайф від його виступів - це сукупність маленьких кайфів: а) від мегащирої безпосередності автора-виконавця, хоча й не всякий наївний живопис має харизму; б) від почуття контролю: цього разу не мене, глядача, на...ала попса, цього разу я, глядач... хоча ніхто не насмілиться сказати, що всяке нуляче поп-дівчатко могло опинитися на місці прекрасного ВеВе.
Однак, є вже і перші тривожні нотки. Раніше було кручє. Теперішні аранжування більш примаслені. Чи скоро настане момент, коли кожен із нас констатуватиме: "Василь Васильців спопсився"?
Наостанку, свіжа інформація: співачка Руслана написала свіжу пісню, потенційний хіт, під назвою "Естетік Едьюкейшн", відновивши тим самим світову рівновагу.



9 Світова рівновага.
Світова рівновага була неабияк порушена під вечір, коли усі логічно розбіглися, а я почала думати, де ночувати. Просканувала кілька телефонних номерів, марно. Філософськи вирішила згадати юність і після всього чалапати на вокзал, але мені чомусь завжди щастить. В останній момент вигулькує хтось, хто додумується запитати: "А де ти ночуєш?" Таким чином, буваючи в Києві я перегостювала у цілої купи народу: Олексій з Людою, Наталка Петренко, Галя Ткачук, Захарченки, Оленка-Козачка, Жовтневий палац, Іван Кушнір... Цього разу таким янгольським посланцем стала ТМ.



10 ТМ-ОК
Найприєміша частина поїздки. Кухня, нескінчена череда горнят із чаєм, балачки про літературу, про психіатрію, про котів, про письменників, про Барбару Стрейзанд і Депеш Мод, про дитячі іторійки, про географію і історію Києва, про сутність історії взагалі, про моральний бік вигадки в літературі, про театр, про літаки, про страшні оповідки, ро Форум, про Василя Васильціва, про хритиянську позицію щодо Василя Васильціва, про оптимльну кількість цукру в чаї і солі в макаронах, про вибори мера, про кохання, про книжки про кохання і знов про котів, тому що вони живі і муркають. Спати впали десь близько третьої ночі, лаштуючись прокинутися хоча б о десятій, щоб мені встигнути на транспортні читання.



11 Транспортні читання.
На ідеї Артем Захарченко реально багатий. Оце придумав тему літературних читань: транспорт. Я читаа про автобус по п"ятдесят копійок, він сам - про автостоп, Романенко - про корабель, Черняхівська - про тролейбус. У неї був один із найкращих прочитаних уривків, до речі, я її текст краще від решти текстів запам"ятала. "Вона пішла здавати залік, а я пішла здавати її" Маленька повноцінна історія. Більшість уривків таки були просто уривками, не вповні самодостатніми. Звісно, це чіпляє за ниточку: прочитати повністю! Але часом так мало, що в такому уривку по суті нічого й не відбувається.
Ще тенденцію помітила: 90% представленого народу, тобто, оцей наймолодший зріз, пише від першої особи. Цікаво, чому воно так?
Шкода, що перформанс трохи недопроявлений вийшов: задум був іще такий, що хтось перевірятиме квитки. Але не встигли знайти добровільця. Я намагалася підтримувати антураж, вставляючи репліки на трансортні теми але в мене не дуже виходило :) А ще ми сиділи на лавці. Усі. Як у паравозіку. А! і в мене квиток був, як виявилося. Але їх не перевіряли, я вже казала. А я перед початком научала діваток казати, як хтось питатиме квитки, "Форма чотири". Це так відповідають кондуктору працівники укрзалізниці, бо в них безкоштовний проїзд



12 Безкоштовний проїзд.
Не будемо про це взагалі. проїзд оплатили, все нормально, але чулася так по-дурному... Матиму урок: якщо ти не є повністю вільна в коштах, краще пропусти поїздку. Ну його на фіг.



13 На фіг.
На фіг в результаті у мене пішли і поетичні читання наших. Я туди спізнювалася безнадйно і ще й Артема, координатора змусила спізнитися, чим остаточно зіпсувала собі карму. Тому пішла на презентацію тараса Прохаська, Олега Криштопи і Тані Малярчук. Тим паче, Прохасько прекрасний, він кращий за всіх двотисячників, чесно. Презентація, на диво, вяивилася з анімалістичним ухилом. Так воно спонтанно склалося. Таня прочитала історію про зоокрамницю, очікування кохання, бороду, пуму і двох некастроваших котів. Олег Криштопа - теж про кота, загиблого під колесми. Прохасько тоді змушений був розповідати про сбаку Люну, а далі розмова пішла, пішла... Насмкінець прочитав іще трохи із Непростих. Коли ще тримав книгу, я подумки перераховувала. які епізоди хотіла би почути, але читався інший. Втім, теж хороший і я його теж пам"ятаю. З Танею домовилися стрітися ще пізніше, коли гратимуть Кому Вниз.



14 Кому Вниз.
Давно хочу нових пісень. Дуже хочу. Побачила Настуську, почала її з цього приводу діставати. А вона дуже достойно відповіла. Вона не чекає, їй досить того, що є. У мене це викликало якусь таку повагу, щось таке личить справжній любові. Тим часом Настуська рвалася виконувати свої професійні обов"язки з даху поруйнованого будинку і я щиро сподівалася, що у неї нічого не вийде, бо там високо, арматура, дроти... дякувати Богу, вона знімала з підвіконня.
Все-таки концерт дуже кльовий у них був. співали кілька зовсім старих, підзабутих пісень. Ольстер, скажімо, я ще наживо не чула. Ворони - взагалі не чула.
І звучить у них все так гладенько.
А, ще Схід-сайд були. Перед ними.



15 Схід-Сайд.
Схід-сайд - це джазова банда. така давня. що я вже встигла забути, що вона джазова. Ударні, контрабас і саксофон. Спочатку вони мені видалися якісь зовсім нудні і я пішла надвір, а як повернулася, там такий отжиг стояв, що я аж пошкодувала! Мене акробатика їхнього ударника вразила. Там таке соло було, ви би чули...



16 Саммері.
Львівський Форум видавців, звісно, крутіший. Затишніший. Масштабніший. Зручніший, бо їздити не треба, все в межах пішої пробіжки. Багатший, бо не знаєш, які акції обрати, коли вибір не з двох-трьох, а з доброго десятка. Багатоповерховіший, бо тут, у Києві, книжок було всього три ряди. Переважно, дитячі. Нових видань не знайшла, хіба за винятком свжовиданого Маузером Скиби (потім куплю). Тоді як зі Львова звикла повертатися з велико торбою книжок, тут навіть не мала за чим некупленим шкодувати. Але хто сказав, що треба вибирати? Два Форуми - це краще, ніж один Форум.
From:
Anonymous( )Anonymous This account has disabled anonymous posting.
OpenID( )OpenID You can comment on this post while signed in with an account from many other sites, once you have confirmed your email address. Sign in using OpenID.
User
Account name:
Password:
If you don't have an account you can create one now.
Subject:
HTML doesn't work in the subject.

Message:

 
Notice: This account is set to log the IP addresses of everyone who comments.
Links will be displayed as unclickable URLs to help prevent spam.

April 2014

S M T W T F S
  123 45
6 7 8 910 1112
1314 1516171819
20212223242526
27282930   

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Oct. 17th, 2017 06:49 pm
Powered by Dreamwidth Studios