ІСТОРІЯ ГУРТУ “ГУЦУЛ КАЛІПСО”

Домашнє сочинєніє на задану тему
Написане учасником гурту “Гуцул Каліпсо”
з міста Чернівці
Андрієм Рудиком.

План
1. Як знайомилися і як прийшли до думки створити гурт.
2. Як проходили перші репетиції.
3. Скільки часу думали над назвою.
4. Як виник стиль гуцул-хоп, хто до такого додумався.
5. Як почали виступати.
6. Як записувалися.
7. Як їздили на фестиваль (Рок-Точка, Перлини Сезону, Рок-Екзистенція).
8. Як мінявся стиль від початку до сьогодні.

Як знайомилися і як прийшли до думки створити гурт?

Було це пізньої осені року 1999. Одного осіннього вечора йшов Бодя з треніровки, а Рудік на тусовку. На той час обидва лабали в різних бандах (Рудік: “No Exit”, Бодя: “Нервові Краби”), які вже майже накрилися “трусой”. Потинявшись і віддавши шану “JAH” вирішили піти у репетиційне приміщення, де лабали їх друзі, Свідки ДЖА, гурт “Діамантово-зелелені”. І по-приходу одразу ж влаштували джєм-сейшн, після якого всі зійшлися на думці, що “ми не хєрово лабаєм разом” і до того ж вимальовуються нові ритми і тенденції в Чернівецькому андеграунді.

Як проходили перші репетиції?

Перші репетиції, як і ця осінь, були напрочуд вдалі та врожайні. Буквально на перших двох репетиціях було придумано про “Переферію”, “Повєстку”, покладено на музику “Манєври” також був закладений фундамент таким пісням: “Файне місто Чорнобиль”, "Пепсі, пейджєр, всі Понти”, “Всі дівчата фанатєют на тєбя”, “Кухонний комбайн” та ін. Було напрочуд весело та цікаво.

Скільки часу думали над назвою?

Думали десь три дні. Першою з версій була назва “Бубль Гум”, але асоціюватися з гумою ми все-таки не забажали. І от, одного вечора, слухаючи фольклор острову Тринідад і Тобаго (стиль “Каліпсо”), ми почули надзвичайно рідні слова: “гуцул каліпсо”. Як ці слова опинилися в складнозрозумілому африканському тексті, ми зрозуміли пізніше, прийшовши до висновку, що навіть в творенні африканського фольклору брали участь вихідці з Карпат. ROOTS, якщо хочете знати, у всіх однакові.

Як виник стиль гуцул-хоп, хто до такого додумався?

Стиль гуцул-гоп виник завдяки Карпатському фольку, гіп-гопу, JAHzzу і сімом придуркам, які це все змогли поєднати.

Як почали виступати?

Перший раз виступали у мєга клюбі на Роші (Роша це район міста Чернівці.) На сейшені було багато пива та мало звуку. Було ще декілька виступів в чернівецьких андеграундних клюбах тіпа “Назарет”. Публіка шаленіла, але музиканти крім рідких поцілунків не дуже файних дівчат-неформалок та алкоголю не отримували ніякого стимулу для подальшого розвитку. І тут ми почули, що такий добре знаний і до того ж ще й такий, що народився в Чернівцях фестиваль "Червона Рута" шукає молоді таланти. Добре усвідомлюючи, що це якраз про нас, ми поспішили подати заявку на участь. Ще й до того наш Ді-джей Сокол мріяв побувати в Одесі, де обіцяли провести фінальну частину фестивалю. Ми залабали на відбірковому турі у Чернівцях у відділені танцювальної музики, де крім нас брали участь ще два гурти, у яких ми безобразно вибороли перше місце, як це не смішно. Вельмишановне журі нам сказало: "Хлопці, ви добре граєте цікаву музику, але наступного разу вам може більше повезе, а поки лишайтеся в резерві". - Ну всьо, не побачим ми море, — подумали ми, і забули про це. Аж раптом, ми дізнаємось, що, переглянувши відео, київське керівництво "ЧР" захотіло, щоб ми приїхали у Київ на півфінал. До тогож нам потягом вислали домашню роботу. Якийсь бовдур з дирекції записав нас у поп відділення і домашня робота складалася з того, що ми б мали переспівати пісні відомих західних поп-виконавців а ля Джордж Майкл, Селін Діон та інша гидота. При чому співати треба було а-капелло. Якій до дупи Джордж Майкл — подумали ми, і записали на касету Rage Against the Machine. І от, гуцули у Києві. Нас зустрічають брудною общагою КМУЦА, ще й за наші гроші та з купою азіатів. Про існування china-townа в Києві нас ніхто не попередив. А зря. Бо своїм вбранням а ля Націонал-патріот ми доставляли купу незручностей та клопоту своїм жовтопиким сусідам. Вирішивши побачити Хрещатик власнооч ми поїхали туди. Було близько десятої вечора. Доблесні співробітники міліції, побачивши когорту музикантів, вирішили їх прошманати. Яким було наше здивування коли у Кузі, який, до речі, не палить, вилучили п\\яточку забороненої законом рослини. Його посадили в машину, завели матора і хтіли відвозити в тюрму. Тут ми вдруге подумали: "Ну всьо, не побачим ми море". Але, міліцянти є люди добрі, і за суму в 120 грн. вони люб'язно погодилися повернути нам Кузю разом з рослиною. Наступного дня ми мали півфінал. В залі був аншлаг: дирекція фестивалю та музиканти, які виступали наступними. При чому дирекція намагалася виховувати музикантів за методом Макаренка і робила спроби заборонити продаж пива в буфеті. Наступного дня ми мали від'їжджати додому. Сіли собі спокійно в трамвай. До потягу лишалось 40 хвилин. Маючи досвід проїзду лише в чернівецькому громадському транспорті, ми приготували гроші, очікуючи, що якась криклива тьотя підійде до нас і обміняє наші гроші на талони. Як офігєлі ми, коли замість тьоті до нас підійшли три парубки кремезної статури, в спортивних костюмах і туфлях, з обличчями позбавленими будь-яких ознак інтелекту. І пред'являючи нам якісь ксерокопії вимагали показати квитки яких у нас не було. Напудивши нас пресловутими міліціантами, вказали на вихід.

Тут прозвучав дзвінок на перерву. Тому твір уривається на найцікавішому місці. Втім, все решту про гурт “Гуцул Каліпсо” Ви вже найближчими днями зможете взнати, побувавши на їх сайті за адресою http://gutsulcalipso.org.ua