Перлини сезону: післясмак

Отже, Перлини.

Враження загалом - дуже гарні. Я перезнайомилася з багатьма, Холодне Сонце взагалі мене причарували, такі компанійські, я з ними всі дні протусувала. Вони весь час скубалися одне з одного і зі свого лідера. З приводу, наприклад, готичності свого вбрання. Найбільш неготичним був рожевий браслет. Ну і згорілий ніс Василя (фронтмена). Ніс допомогли замалювати дівчатка-моделі, а от браслет... Першим не витримав Сашко, він свою штукенцію таки зідрав з руки і наступного дня мусив морочитися, де взяти іншу. Найбільше люблять поскубатися одне з одного Ростік з Віталієм, такі Том-і-Джері. - Ти голову мив вчора? - Нє - То ти пацєтко! - і мінералкою на пишну чуприну... Віталій хапа іншу пляшку, та не свою... хазяїн пляшку не дає, кривава помста просто обламується безнадійно. Ну як тут було не поділитися з гарною людиною кефіром? я й поділилася ;)
Ростік і Віталій взагалі люблять всякі джази-блюзи і собі мають окрему блюзову групу під назвою Летаргія. Цю назву група отримала не дарма. По-перше, зараз її діяльність саме в такому стані й перебуває (нема фестів, спеціалізованих на блюзай - сумує Ростік). А по-друге якось на репетицію вони запросили Василя (того шо на кнопках) - і він заснув.
Василько-На Кнопках блюзів-джазів якраз терпіти не може. Ну що то - каже - як один сам собі грає, що йому в голову прийде - то може й нічо, але як всі разом...
Василь на кнопках через те, що клавішник. Як радо пояснв Ростік, клавіші - то така штукенція з клавішами, клавішами, отут віконечко, а отут кнопки. Так Василь грає в своїй манері: на клавіші цеглину покладе, а сам всьо на кнопках, на кнопках.
Василько дуже за домом сумував. Борщу хотів... Ці паскуди організатори навіть дорогу і харчування гуртам не проплатили. А понтів... Ми, бачте, Океан Ельзи на люди вивели. Хе, як примазатися, так завжди. Залюбки спитала би в Океанів, як вони оцінюють вклад Перлин в їхню кар"єру. Кого вони ще в люди вивели? Мандариновий Рай? Ану підніміть руки, хто хоч назву таку чув.
Питала у команд, кажуть, якась користь із того є. Ну, якщо був лауреатом, ти можеш прийти в клуб, сказати, що був лауреатом, і тобі дадуть виступити, навіть попередньо не беручи демку.

ну але дарма я так, дарма. Тим паче, якщо додати, що в той час, як біля Райдуги гули Перлини, на Фестивальній якісь чергові корні танцювали-співали за Януковича. А от на Перлинах якийсь гуртик вар"ятів (в поганому розумінні) намагався залізти потанцювати, але їх швидко шугонули.

О, ще згадала. хлопці якийсь час, кепкуючи, назвали то одну то іншу команду з Перлинних "корні". Нарешті, запитала, за що. Ги, за Корн, ясна річ. Могла б сама допетрати. Отсього добра було багато і на всі смаки.

Ще трохи поспілкувалися з Зайвим Рухом. Хотілося б більше, але якось не випало, ну то думаю, не востаннє. Наступного от року візьмемо й напросимося до них на Інший Вимір. Стендап - теж всього трошки поговорили. А вони гарно виступили, багатьом сподобалося. На жаль, зовсім не добралася до Ze Amigos, хоча планувала. JF самі прийшли знайомитися, цікаві такі, намагалися українською говорити, плутаи наступний рік з минулим, але все одно, молодчинки, старалися. Дівча з ними прикольне було, геніальна дитина своїх батьків, придумала, куди мені браслета пластикового подіти, коли руку намуляв :) З Чекою тільки привіталися. Правда, з ними ще є шанс познайомитися ближче на Рейваху. Фліт - і то всього лиш коротка розмова. Встигла дізнатися тільки, що у них скоро вийде кліп на М1 (від себе обережно додам: якщо не надурять в останній момент). Кліп якраз на пісню Їжачок. Єдине, що вдалося взнати у цих шифрувальників, що кліп не анімаційний і не флеш, як я спочатку подумала. А диск їхній і справді на Майдані продається. Візьму на себе ризик прорекламувати :) Я собі купила і спробую протягти ще й на місцеву радіостанцію. А ще Сашко був, який представляв Тих, Що Падають Вгору, він мені сам диск подарував. Демку, властиво. Теж цікавий хлопець. поговорили про Рейвах, то ж людина максимально близька до цієї всієї смачної каші.
А от Мері, хоч я їх і відзначила попередньо, при живому знайомстві лишили якийсь момент нещирості. Дві хвилини спілкування були скорше схожі на офіційний прийом, я вже думаю, може вони у себе дома круті, а я до них така проста підійшла. Не з наю, від чого таке відчуття, чи з дипломатичності, з якою вони завершили розмову, чи з того, що Тарас не зняв дзеркальних окулярів, а дистанціювання відчувалося. Втім, візитівку їм лишила. най би новини присилали, а то сайт у них гарний, а поза ним в мережі ніде не світяться.