Остапа понесло...

учора цілий вечір тинялася містом і думала про те, яка я немилосердно самітна і як мене ніхто не розуміє. Думала: ану влаштуюся на якийсь факультет вільнослухачем. І почну життя в цьому місті спочатку. Щоб нові люди були, щоб усе з білої дошки. І факультет якийсь обрати якомога придуркуватіший. Шкода, що не можна знов на психологію піти, то було б якраз в тому дусі. Може на театральне мистецтво примазатися?

Це я написала для себе.

Треба ще подумати про тих, хто це читатиме.

218 осіб в ЖЖ-общині мають в інтересах "Ежик в тумане". Цікаво, чи є серед них українці?
http://www.zsu.zp.ua/99/sh/jizhachok.htm

кіно

Бачила кіно колись. Чергова придуркувата сімейна комедія. Сюжет: дві сестри, старша красива, менша розумна помінялися тілами. Менша цілий час готується до якоїсь шкільної виставки досягнень народного господарства, де має продемонструвати якийсь свій винахід - прилад, який весь час згадують. В результаті презентувати його доводиться старшій, але це не так цікаво, як останні кадри, коли нарешті стає зрозуміло, що то за прилад.

- Моя сестра не їсть червивих яблук. Всі ці відходи я збираю і завантажую от сюди, сюди кладемо цукор і дріжжі... тут відбувається дистиляція...
І всі вчителі так кивають поважно...

Дєвочка-заучка самогонний апарат винайшла!!!

Найбільше мене плющило від її останньої фрази: обгрунтування корисності винаходу.
- Ну... можна, наприклад, переконати батьків підігрівати щось на спиртівці...

Американці - який менталітет...