(no subject)

Вісті з Запоріжжя.

Запоріжжя вже третій день виходить на мітинг під будинком місцевої адміністрації. Мобілізація демонстрантів - щодня о 16:00. В перший день, стихійно зібралося всього чоловік 150, але наступного дня кількість протестуючих вже вимірювалася кількома тисячами, а вчора їх було ще більше, на зір - принаймні вдвічі більше ніж учора. Це далеко не тільки молодь, більше зрілих людей, багатенько навіть пенсіонерів. Бачила молоду маму з дитячим візочком, в якому спало немовля (не вітаю, до речі, таких малят брати у такий натовп народу категорично не варто).
Для Запоріжжя це рідкісна ситуація, це місто надто спокійне і дійсно масово збиратися на захист своїх прав ніколи не вміло, може за винятком комуністів у кращі для них часи.
Як і в попередні дні з адміністрації до народу ніхто не зволив вийти. Як нам розповіли, там панує непробивний совок і Карташов тільки "засуджує дії демонстрантів".
Вчорашній день протесту мав ще одну пікантну особливість: цього разу на Фестивальній одночасно проходив мітинг у підтримку Ющенка і мітинг у підтримку Януковича. Для цього міліція розставила свій кордон рівно посередині Фестивальної. Завдяки такому геометричному розподілу площі різниця в кількості протестуючих з одного й іншого боку була просто гротескною. Біля динаміків Я. сиротіє невелика купка народу з прапорами, чомусь здебільшого СДПУ(0), з іншого боку - густо забите людьми поле. Дивно, чи не так? За даними протоколів відношення сил Я проти Ю було дві третини проти одної, то чому ж кількість народу по цей і той бік площі не була пропорційною цим даним?

Прибічники Януковича тільки один раз ризикнули поскандувати прізвище свого Я., але протилежний табір відразу ж із великим ентузіазмом заглушив їх. Більше спроб вітати Януковича з того боку не було. Звідтам лунала поп-музика, музика з кінофільмів (наші сміялися - їм там що, мультики крутять, щоб не розбіглися?) і, на великий подив, навіть пісенька у виконанні Оксани Білозір про україночку. У нас теж вмикалася музика. Двічі. І це був гімн України, який ми так-сяк, але співали разом.
З виступами на тому боці теж було не все гаразд. Коли я підібралася до міліційного кордону, щоб послухати, що там діється, якраз вийшов оратор, який вже встиг промочити горло. З нашого боку сміялися і гукали йому "наливай!". Його швидко забрали, наступний оратор кілька хвилин намагався прожувати речення про те, що вони за те, щоб всьо було мирно, потім, сказав, що він не оратор, зібрався і нарешті це речення вимовив.
Загалом, якщо не рахувати цих насмішок, обидва табори поводилися мирно.
Ми бавилися по-своєму. Скандували відомі гасла, слухали найновіші вісті "з полів". Коли була дана команда розходитися, рушили проспектом, продовжуючи скандувати "Ю-щен-ко!" і нас вітали автомобілі, прикрашені помаранчевими стрічками, нам махали руками люди з тролейбусів і маршруток. Проїхав автомобіль з причепленим на дашку великим прапором. Ми гучно вітали його.
Поки не здається наша адміністрація, поки не здається ота купка людей у Києві, ми продовжимо виходити. Сьогодні о 16:00 зустрінемося знову. Сьогодні нас буде ще більше!

Київ, ми з тобою!