День народження клубу 99 - прес-реліз

Літературний клуб 99 позначив свій 9-й рік спалюванням опудала української літератури

9 років - дата некругла, але не для запорізького літературного угруповання під назвою Клуб 99. Для "дев"ятківців" перша дев"ятка - це набагато крутіше за ювілей, з більшою помпою вони, напевно, святкуватимуть хіба що свій 99-й рік.
Літклуб 99 почав обростати власними традиціями і ритуалами майже відразу після виникнення. Бучне святкування Дня народження - одна з таких традицій. Щороку для свята літклубівці вигадують окрему концепцію і запрошують гостей - учасників інших літугруповань. Цього року гостею 99-ківців стала хмельничанка Єлена Мельниченко, а темою вечірки було обрано літературний перформенс і епатаж. Відомо, епатувати можна все, що завгодно. Відомо й те, що ми живемо в епоху, де епатаж уже перестав бути справжнім розривом суспільної свідомості. Зараз епатаж - скоріше спосіб привернути до себе увагу, ніж спосіб вирвати суспільство зі звичного погляду на життя. А це значить, що настав час епатувати епатаж. Або пародіювати епатаж - як вам зручніше.
На щастя (ну окей, окей, на жаль), в літературі України загалом і в Запоріжжі зокрема все ще є з чого скубатися. Хтось може скаже, що зачіпати спілку письменників України - гріх, вона й так ледве животіє. Може десь, але в Запоріжжі все й досі дуже сумно і страшно. Чого вартий голова запорізької спілки письменників Григорій Лютий зі своїми незабутніми рядками "Мне жаль зимы как праздника, а боли - как ежа". А він же й досі благословляє обдарованих дітей і просочується навіть у журі цілком прогресивного конкурсу "Молоде вино".
Як із цим жити? Візьмемо альманах запорізької спілки письменників "Хортиця", пару "Плейбоїв", журнал "Пробудись" і ще випуск "Одного з нас" (для збереження гендерної рівності). Додамо клей, ножиці і дві дюжини завзятих юних рученят - ось такий рецепт.
Інша забава іменинників була не менш цинічна. Дев"ятківці дбайливо зібрали зайбільш кумедні з найбільш графоманських рядків, які чули протягом всіх своїх дев"яти років і оголосии конкурс на найкраще переосмислення цих рядків у новому вірші. Аркуші з опусами, які вийшли в результаті, іменинники приберегли до вечора, тому що...

...Тому що коронним моментом свята стало спалювання опудала української літератури - язичницького ритуалу очищення вогнем заради нового життя. Літературного фенікса, звісно, спочатку треба було спорудити, а це непогана розвага для рук, що знудилися за уроками праці і малювання в молодших класах. Кожен учасник свята витяг із шапки певну "частину" української літератури. Комісь дісталася права рука української літератури, комусь - ліва нога, комусь - голова української літератури, комусь - хвіст української літератури. Потім частини поєднали докупи, обвішали тіло щойно написаними опусами, винесли на вулицю і урочисто підпалили!

Горіло добре. З днем народження, 99!

(фотографії наступним постом)

Фотографії з Дня народження 99

Як ми палили українську літературу (далі шмат фоток)
( Read more... )

(no subject)

Вадимко І Єлена (фото)
( Read more... )