(no subject)

Вчора я так радісно ділилася з вами новиною, що загнала в ЖЖ Ганошенка, що зовсім не подумала: адже більшість із вас уявлення зеленого не має, хто це вопщє такий.
Так от. Він теж учасник нашого літклубу 99. До того ж один із найсильніших. Ось його вірш, для прикладу:


І ВСЕ БУДЕ
(ganoshenko)

ходити у поле стріляти у квіти
маленькі й синюшні
як в очі усіх некоханих

стежити майже байдуже за стилем
твого невідворотного тіла
у щоденних польотах
а потім виходить твій голос
і все засинає
вибухнувши всередині
наостанку
кров’ю виразок
треба потроху звикати

купити щось гостре здирати зі шкіри
розкислого сонця сліди
нав’язливі наче деталі
історій почутих утретє і більше
і хочеться все зупинити

а потім виходить твій голос
і боляче сліпить
і треба потроху звикати
і все буде добре

(no subject)

Ура, завтра у мене гості! Приїде ночувати геть незнайоме мені дівчисько на ім"я... як там в блокноті записано? Ага, Настя. Вона їде на Гуляйполе і зуміла взяти квитка тільки на 22 число. У нас є спільні друзі в далекому Хмельницькому, які і згадали вчасно про те, що я люблю, коли гості. Прислухаюся до шасливого цуценяти у серці і думаю: все-таки я хіпоза.