Махнофест

Сергій Жадан і Собаки в космосі.
Оцей текст про маму, яка переконує синка піти в армію... Поряд зі мною, що цікаво, сиділи двоє малих місцевих хлопчаків. Одному близько 4 років, іншому може 7. они дивилися виступ Жадана дуже серйозно, навіть заворожено - мабуть, їм тромбони подобалися, і дядько такий бігає, щось розказує. Але один раз вони одностайно зареготали, це коли Жадан дійшов до жарту про клей. Щось типу "Діти весь клей винюхали, шпалери нічим приклеїти". Отоді вони засміялися. Цей жарт був їм зрозумілий! Капець...

Інший подібний випадок, це коли Мертвий півень виступав. Поряд зі мною стояв дядько, схоже, теж місцевий. він собі стояв і слухав, але коли Барбара почав виконувати "Брат, піво кончилось", він з очима, сповненими просвітлення, повернувся до мене і спитав: "Как називаєтся ета група, што пойот?"

Найцікавіше мені сиділося на майстер-класі перкусистів, дарма, що сама навіть не намагалася спробувати, зате в теорії розумітимуся.

Чому качани.
До мене приїжджала мама. Вона мешкає в сусідньому селі. Мала передати деякі документи. І, як усяка порядна мама, звісно не могла прийти без цілої торбеги харчів, зокрема вибір свій зупинила на вареній кукурудзі, яку я дуже люблю. Кому пощастило, тому дісталося)))

Донецьк.
Вчергове знайшлися чуваки, що осоромили бідолашний Донецьк. То вони в третій ночі гупали кришкою каструлі на весь табір. То вони підпалювали туалетний папір і носилися з ним між наметами. І взагалі, поводилися як мавпи.

Хмельничани.
Хмельничани - це чарівно. Я їх полюбила і хочу поїхати в гості.

(no subject)

Сьогодні просто якийсь всесвітній день брехні. Зранку почитала про обфотошоплену вишиванку для Пола МакКартні. Потім якийсь чудо-перекладач обурювався зі слів Ющенка з приводу Грузії, точніше з оригінального перекладу з англійської, так, ніби люди англійської зроду не бачили. Потім наштовхуюся на запис у білоруської приятельки Адельки, чиїм нікнеймом підписали у якійсь газеті слова, що не тільки їй не належали, але й суперечать її поглядам. Дурдом. Дур-дом.