Снимшеєся

Вчора бачила дуже смішний сон про поразку.
Починається з того, що мене якимсь обманом затягли на якесь реаліті-шоу. Збагнувши, куди потрапила, ставлю ультиматум, що я нічо робить не буду, або мене відпускають, або я ні до кого не виходжу і нічого не роблю, тільки ще й вимагаю, щоб мене справно годували. Якийсь час так і минає, я тішуся зі свого нахабства, їм, читаю книжки, бачу, як якісь дівчата в сусідній кімнаті хвилюються за якісь бали, хто скільки набрав... Зловтішаюся: а мені пофіг.
Але наприкінці вони таки заставили мене дещо зробити. Вони попросили прочитати настільки дурацький і абсурдний текст, що я це зробила. А прочитати треба було: "Я - генерал! Я - капітан! Я - Амундсен! Я - Вільгельм Тель!"

досі згадую і ржу.

(no subject)

збіса хочеться бути хорошою. Це написано на одному боці медалі. на іншому - його номінація: здається, я чиню комусь зло.

(no subject)

до Читанки перечитую Кира Буличова "Дівчинка з Землі". Ну, оте: "Тайна третьей планетьі". Після Даррела все виглядає інакше, паскудніше. Ось ці космозоологи провалюються у печеру піратів, зламали амортизатор, набили синці. І що ж вони, біжать до кліток перевіряти, чи всі тварини живі? нє, усі перевіряють, в якому стані улюблений корабель. Про тварин взагалі згадають нескоро.