добрая дєвочка

Дізналася з товстенної книжки Дугласа Адамса, де мені лишилися тільки есейчики, про їхню розвагу - називати іменами різних міст явища, яким нема назви. Це ті моменти, про які хочеться казати: "а ви ніколи не відчували такого...", "завжди думав, що тільки зі мною це відбувається". Скажімо, коли заходиш на кухню і зависаєш, згадуючи, навіщо ти сюди ішов.
І вранці оце мені спало на думку одне таке поняття, я назвала його Франкфурт, бо Франкфурт був першим містом, назву якого я згадала, а потім виявилося, що звук цілком пасує до цього явища.
Ось воно: вам ніколи не кортіло, коли ви йдете бруківкою, а попереду швендяє голуб із виглядом йож-птіца-гордая, дати йому підсрачника, щоб це отупіле від туристських щедрот створіння хоч раз додумалося скористатися крилами, а не тікати пішки, як курка?