(no subject)

Відчиталася.
Дивно і трохи страшнувато було поміж справжніх перекладачів, які десь вчилися, мають досвід, вміють привітатися чеською... Щоразу, коли мене питали щось типу: де я вчила чеську, я внутрішньо готувалася бути викритою як непрофесійна самозванка. Але вони тільки дивувалися і хвалили.
Читала уривочок з літописом лялькових Негренят. Він і самодостатній, і містить віршики - є на чому показати себе, і містить ігри зі смислом - є на чому показати у всій красі самого автора.

Слухати було теж прикольно, але все пройшло якось аж занадто коротко. Я не розумію Ірванця. На початку він пообіцяв, що покаже, як можна Кафку читати весело. Але сам нікого слухати не схотів (його поставили в кінець як родзинку програми) і десь завіявся. Коли надійшов його час, замість нього Кафку довелося читати Дністровому. А Ірванець, коли прийшов, мабуть лишився сприкрений цією накладкою, то читати і взагалі не став. Лишень розповів декілька анекдотів про чехів і сказав, що більше не має нічого до слова.
Глядачі просили ще до слова Дністрового, але той уже прочитав ті переклади поезій Незвала, які готував для свого виступу, тож не мав чого додати. Я би в принципі ще могла порозважати, але незручно - не мене ж кликали. Словом, якось так. Глядачі, мабуть, подумали: "тю, і заради чого ми ото перлися, обіцяли з 6 до 9 читати, а впоралися менш як за годину".
Потім трохи посиденьок за вином у маленькій кімнатці крамниці "Є" - і на поїзд.

а зараз дико хочу спати. яка робота? що таке робота? мабуть, це оте, що я час від часу роблю сьогодні, не надто розуміючи, що саме.