(no subject)

Трапивсь бодай малесенький привід почувати себе не тварію дрожащєй... Ще влітку запросили нас було до якогось спільного з фотографами проекту. Позаминулого тижня організатор спитав, чи для нас не проблема, якщо спонсором буде партія ригіонів. ну, я сказала, що проблема, і з"їхала. В суботу взнала, що організатор пообіцяв підшукати іншого спонсора, але "оту дівчину, що відмовилася" у проект більше не візьме))))))
Так це кумедно, як він і не розуміє, що мені зробив значно більшу приємність, аніж тим 99-ківцям, які лишаються. Фактично зробив те, що хотілося мені. І смішно, і приємно)))

А от вчора спостерігала кумедну дівчачу сварку на Дарударі, де двоє дівок побажали собі підгузки для дітей, пересварилися, кому який колір, а потім обидві відмовилися від підгузків на користь іншої і пішли, одна на одну страшенно ображені.

Люди такі нелогічні, роблять добрі вчинки добровільно, а поводяться так наче зробили це із примусу. як мишки з кактусами.

(no subject)

Те, що викликало сильні емоції в дитинстві чи уві сні іноді краще не відновлювати з уривків пам"яті, щоб не розчаруватися дуже сильно.
Малою я пару разів дивилася якийсь дитячий фільм, де мене вражала і викликала солодкий страх початкова сцена - хтось комусь розповідав, що в місті у людей самі собою на руці з"являються чорні печатки - і з тими людьми стається щось жахливе.
Цієї суботи я передивилася той фільм на ютубі. Паршива банальщина. Нафіга я його взялася передивлятися?