(no subject)
May. 31st, 2012 11:28 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
fish_ua"Короп – той навпаки, зануриться в глибини,
Втече на саме дно..."
З анотації в мережі я винесла хибне уявлення про зміст книжки "Позолочена рибка". Тоді я надто буквально сприйняла слова "страшенно розбещена" і уявляла собі таку собі дівчинку-мажорку, яка вперше торкається нафарбованими нігтиками труднощів реального життя, коли її батьки розлучаються.
Може, таке уявлення і не сприяло би покупці книжки, але обидві "Буби" Космовської я прочитала ще у вересні, і щодо нової її книжки навіть питань не виникало - купувати чи ні. Звісно, купувати!
Аліція виявилася не мажоркою, а звичайною дівчинкою-підлітком з середньої польської родини. Біда вривається в поле її емоцій несподівано, як сніг на голову. Ще тільки вчора дівчинка ображалася на батька, котрий не приїхав забрати її з вокзалу, сумувала, що мусить повертатися в місто, тішилася взаємним коханням, яке щойно прийшло до неї... Достатньо миті, щоб усе вчорашнє стало неважливим: її малий зведений брат тяжко хворий.
Так само, як і "Буба", "Позолочена рибка" - книга про дорослішання. Але якщо Буба - єдина притомна людина зі зрілим мисленням в оточенні інфантильних дорослих, то у випадку з Аліцією все складніше і реалістичніше. По суті, це книга про те, що боротьбу в собі інфантильності і відповідальності ми змушені вести упродовж цілого життя, щоразу, коли воно вимагає відповідальних рішень, а не тільки в короткий період між 13 і 20 роками. Ніколи не буде легко.
Ось Аліція не може змиритися із тим, що її батьки, великі дорослі, поводяться не так, як годиться дорослим, воліють "тікати" від проблем. Щойно їй здавалося, що батько - досвідчений, умілий чоловік, який вміє, на відміну від неї самої, усміхнутися і розважити її тяжко хворого братика. І раптом ілюзії руйнуються - батько сам зізнається, що веселиться і жартує тільки тому, що йому страшно вислуховувати недитячі запитання сина. І хоча до певного часу це допомагає, настане момент, коли п'ятирічному хлопчикові стане необхідно, щоб хтось зі старших не побоявся піти разом із ним до страшної прірви - розмови про смерть. Адже інакше йому доведеться це робити самому, без допомоги і підтримки.
З Аліциною мамою, здається, все ще гірше. Вона просто відмежувалася від проблем і всіма печінками втікає в роботу - переклад книжки про Астрід Ліндґрен.
Що вже говорити про однолітків, про подругу, яка геть по-дитячому підносить Аліції "подарунка", мовляв, заради їхньої дружби порве із хлопцем, котрий Аліцію дратує.
Але минає трохи часу, і Аліція бачить приховані сторони. Дізнається, скільки робить її мати, щоб дати її зведеному братикові ще один шанс на лікування. Починає розуміти, що розлучення відбулося не з пустої примхи, і щоб сказати правду про стосунки, які не тримаються купи, теж потрібна певна внутрішня дорослість і відповідальність. І тепер вже вона сама перед собою і своїми кривдами чується інфантильною.
В цій печальній книзі у дівчинки завжди лишається відрада - її коханий хлопець. Гадка про нього - це теж місце, куди Аліція могла би втекти, як і інші, зрештою, вона ще всього лише дитина! Але Аліція не тікає. Тільки витягає цю гадку час від часу, щоб набратися сил, - і йде далі. Тільки у найважчий момент ця думка не рятує, "вона наче кадри з іншого фільму" і це теж такий правдивий момент...
Ще цілий ряд підліткових і не тільки проблем піднімається у книзі побіжно: поверхове сприйняття людей, зневага містян до селян, наркотики, анорексія... і до кожної з них ставиться те саме питання: ти маєш право втекти, не лізти, пройти мимо. Втечеш?
Втече на саме дно..."
З анотації в мережі я винесла хибне уявлення про зміст книжки "Позолочена рибка". Тоді я надто буквально сприйняла слова "страшенно розбещена" і уявляла собі таку собі дівчинку-мажорку, яка вперше торкається нафарбованими нігтиками труднощів реального життя, коли її батьки розлучаються.
Може, таке уявлення і не сприяло би покупці книжки, але обидві "Буби" Космовської я прочитала ще у вересні, і щодо нової її книжки навіть питань не виникало - купувати чи ні. Звісно, купувати!
Аліція виявилася не мажоркою, а звичайною дівчинкою-підлітком з середньої польської родини. Біда вривається в поле її емоцій несподівано, як сніг на голову. Ще тільки вчора дівчинка ображалася на батька, котрий не приїхав забрати її з вокзалу, сумувала, що мусить повертатися в місто, тішилася взаємним коханням, яке щойно прийшло до неї... Достатньо миті, щоб усе вчорашнє стало неважливим: її малий зведений брат тяжко хворий.
Так само, як і "Буба", "Позолочена рибка" - книга про дорослішання. Але якщо Буба - єдина притомна людина зі зрілим мисленням в оточенні інфантильних дорослих, то у випадку з Аліцією все складніше і реалістичніше. По суті, це книга про те, що боротьбу в собі інфантильності і відповідальності ми змушені вести упродовж цілого життя, щоразу, коли воно вимагає відповідальних рішень, а не тільки в короткий період між 13 і 20 роками. Ніколи не буде легко.
Ось Аліція не може змиритися із тим, що її батьки, великі дорослі, поводяться не так, як годиться дорослим, воліють "тікати" від проблем. Щойно їй здавалося, що батько - досвідчений, умілий чоловік, який вміє, на відміну від неї самої, усміхнутися і розважити її тяжко хворого братика. І раптом ілюзії руйнуються - батько сам зізнається, що веселиться і жартує тільки тому, що йому страшно вислуховувати недитячі запитання сина. І хоча до певного часу це допомагає, настане момент, коли п'ятирічному хлопчикові стане необхідно, щоб хтось зі старших не побоявся піти разом із ним до страшної прірви - розмови про смерть. Адже інакше йому доведеться це робити самому, без допомоги і підтримки.
З Аліциною мамою, здається, все ще гірше. Вона просто відмежувалася від проблем і всіма печінками втікає в роботу - переклад книжки про Астрід Ліндґрен.
Що вже говорити про однолітків, про подругу, яка геть по-дитячому підносить Аліції "подарунка", мовляв, заради їхньої дружби порве із хлопцем, котрий Аліцію дратує.
Але минає трохи часу, і Аліція бачить приховані сторони. Дізнається, скільки робить її мати, щоб дати її зведеному братикові ще один шанс на лікування. Починає розуміти, що розлучення відбулося не з пустої примхи, і щоб сказати правду про стосунки, які не тримаються купи, теж потрібна певна внутрішня дорослість і відповідальність. І тепер вже вона сама перед собою і своїми кривдами чується інфантильною.
В цій печальній книзі у дівчинки завжди лишається відрада - її коханий хлопець. Гадка про нього - це теж місце, куди Аліція могла би втекти, як і інші, зрештою, вона ще всього лише дитина! Але Аліція не тікає. Тільки витягає цю гадку час від часу, щоб набратися сил, - і йде далі. Тільки у найважчий момент ця думка не рятує, "вона наче кадри з іншого фільму" і це теж такий правдивий момент...
Ще цілий ряд підліткових і не тільки проблем піднімається у книзі побіжно: поверхове сприйняття людей, зневага містян до селян, наркотики, анорексія... і до кожної з них ставиться те саме питання: ти маєш право втекти, не лізти, пройти мимо. Втечеш?
