РЕЙВАХ - нове слово у клубному русі
Dec. 15th, 2003 09:05 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
fish_uaНу нарешті цей чиряк прорвало: справжня альтернатива вилізла на поверхню. Вона отримала „Рейвах”, а з ним – і свободу дії, можливість показати все, на що здатна. , Перед київським концертом „Рейвах” побував в шести містах і всюди мав якщо не комерційний успіх, то, принаймні, визнання серед публіки. Концерт в столичному клубі „Нью-Йорк” був найбільшим і найвидовищнішим з усіх раніше проведених. 3,5 години музики, малярства і перфоменсу пройшли на одному подихові.
ZSUF із Тернополя починав. Багатовимірне дійство, яке замутили на індастріелі, ембіенті і фольклорі, доповнивши відеорядом. Думаю, що ZSUF – то викручений навиворіт ВІЙ. Але і це порівняння лише слабке наближення до суті. 18-хвилинне дзеленчання, дзижчання, гудіння, бурмотіння, квиління. Особливе місце було відведене шедевральним „Тіням забутих предків”. Стрижнем є сцена Марічки та Іванка, де вони шукають одне одного. Обрядові пісні, засемпльовані і оброблені барабанами. Моторошний фон. Від почутого в мене виросло на пів сантиметра волосся і заокруглились нігті. „На їхньому місці має бути кожен”, - підсумував подумки і вголос я. Ціни б нам і нашій музиці тоді не було.
Пробудження від заціпеніння, навіяного ZSUF-ом і виведення людей з трансу забезпечили реанімовані В.У.З.В. В три голоси вони співали про нетлінні хіп-хоперські цінності, але з джазово-рокнрольним присмаком. Обов’язково відвідайте їхній виступ при нагоді – все одно, що відбігати переможний баскетбольний матч!.. Але всі приємні емоції від виступу вузівців загасили „Гірчиця”. Цим хлопцям явно слід виступати десь на розігрівах у ВІА ГРА чи, максимум, Talita Kum. Хоча, боюсь, Юля Міщенко образиться на мене за таке порівняння. Нічого, Юлю, просто мало в нас ще якісних поп-рок команд, які можна було б поставити у приклад.
Посумувавши трохи, я дочекався львів’ян „Годо” - ще одна „віагра”, але натуральна і призначена суто для вітчизняного мейнстріму!!! Я заледве в’їхав в те, що на сцені не закордонні монстри nu-metal, а своє, рідне!.. На моє запитання хлопцям, про що ж їхня „Сперма і кров” – дефлорацію чи менструацію – отримав чітку і вичерпну відповідь. Пісня про битву між Еросом і Танатосом. Публіка віддалась їм обом і це довела одна пара шаленців: дівчина обплела ногами талію свого хлопця і в такий спосіб – обличчям одне до одного - вони відстрибали майже весь виступ „Годо”. І це був лише початок...
Маляр Генадій Гутгарт відомий своїм нетрадиційним способом писати картини: він роздягає дівчат, обливає їх фарбою і прикладає до полотна. Так з’являються його шедеври. На „Рейваху” він забажав створити ще одну картину. І саме під виступ „Щастя” та „Nameless”. Біля сцени з’явились два полотнища, над сценою – мармурові фігури чарівних танцівниць, на сцені – Дмитро Остроушко з гітарою та музикантами. Люди не знали на кого дивитись – на дівчат Гутгарта чи на „Щастя”, яке задавало шміру на сцені. Одразу за „Щастям” вийшли „Nameless”. Їхній „Старий пердун” остаточно розтрусив публіку. В такому розмотлошеному стані на них налетіла 4.А.Й.К.А. – ще один доказ того, що альтернатива в нас є і вона не може бути законсервована в концертах на кшталт львівської „Альтернативи”, де лише один список виконавців є речовим доказом того, що в Україні більше немає альтернативної музики. 4.А.Й.К.А. – це весело, 4.А.Й.К.А. – це органічно. 4.А.Й.К.А. – це узвар із всього, що подарував нам блюз і рок-н-рол. 4.А.Й.К.А. – це польоти вві сні і наяву. Вони й підвели „Рейвах” до кульмінації – пітерського Н.О.М. Петербуржці провели показову агітацію неформального руху. Харизма цієї групи змушує відкинути будь-які визначення того, що ж вони грають. А грають вони в багатьох значеннях цього слова – грають музику, грають на сцені чітко визначені ролі Проповідника і Провокатора, Блазня і Авторитета.
Окремим абзацом хочеться згадати про ще одного учасника дійства: Федіра Тетянича. Патріарх українського перфоменсу, який ніби зійшов зі сторінок творів Павича чи Бориса Віана. Його матеріал і його образ – це непотріб, вдало поєднаний у фантастичні костюми. Дволикий монстр з головою манекена, Нептун зі шваброю замість тризубця, величний Бахус з елементом газової колонки. Він не давав залу розслабитись ні на хвильку, шмигаючи між людьми і змушуючи їх виробляти особливий ритм своїх танців. Тетянич став ще одним виміром „Рейваху”, ще одним його обличчям. А воно в Тетянича завжди сміється.
Все решту сказав свого часу і у відповідному місці Триптих
Vedmid
ZSUF із Тернополя починав. Багатовимірне дійство, яке замутили на індастріелі, ембіенті і фольклорі, доповнивши відеорядом. Думаю, що ZSUF – то викручений навиворіт ВІЙ. Але і це порівняння лише слабке наближення до суті. 18-хвилинне дзеленчання, дзижчання, гудіння, бурмотіння, квиління. Особливе місце було відведене шедевральним „Тіням забутих предків”. Стрижнем є сцена Марічки та Іванка, де вони шукають одне одного. Обрядові пісні, засемпльовані і оброблені барабанами. Моторошний фон. Від почутого в мене виросло на пів сантиметра волосся і заокруглились нігті. „На їхньому місці має бути кожен”, - підсумував подумки і вголос я. Ціни б нам і нашій музиці тоді не було.
Пробудження від заціпеніння, навіяного ZSUF-ом і виведення людей з трансу забезпечили реанімовані В.У.З.В. В три голоси вони співали про нетлінні хіп-хоперські цінності, але з джазово-рокнрольним присмаком. Обов’язково відвідайте їхній виступ при нагоді – все одно, що відбігати переможний баскетбольний матч!.. Але всі приємні емоції від виступу вузівців загасили „Гірчиця”. Цим хлопцям явно слід виступати десь на розігрівах у ВІА ГРА чи, максимум, Talita Kum. Хоча, боюсь, Юля Міщенко образиться на мене за таке порівняння. Нічого, Юлю, просто мало в нас ще якісних поп-рок команд, які можна було б поставити у приклад.
Посумувавши трохи, я дочекався львів’ян „Годо” - ще одна „віагра”, але натуральна і призначена суто для вітчизняного мейнстріму!!! Я заледве в’їхав в те, що на сцені не закордонні монстри nu-metal, а своє, рідне!.. На моє запитання хлопцям, про що ж їхня „Сперма і кров” – дефлорацію чи менструацію – отримав чітку і вичерпну відповідь. Пісня про битву між Еросом і Танатосом. Публіка віддалась їм обом і це довела одна пара шаленців: дівчина обплела ногами талію свого хлопця і в такий спосіб – обличчям одне до одного - вони відстрибали майже весь виступ „Годо”. І це був лише початок...
Маляр Генадій Гутгарт відомий своїм нетрадиційним способом писати картини: він роздягає дівчат, обливає їх фарбою і прикладає до полотна. Так з’являються його шедеври. На „Рейваху” він забажав створити ще одну картину. І саме під виступ „Щастя” та „Nameless”. Біля сцени з’явились два полотнища, над сценою – мармурові фігури чарівних танцівниць, на сцені – Дмитро Остроушко з гітарою та музикантами. Люди не знали на кого дивитись – на дівчат Гутгарта чи на „Щастя”, яке задавало шміру на сцені. Одразу за „Щастям” вийшли „Nameless”. Їхній „Старий пердун” остаточно розтрусив публіку. В такому розмотлошеному стані на них налетіла 4.А.Й.К.А. – ще один доказ того, що альтернатива в нас є і вона не може бути законсервована в концертах на кшталт львівської „Альтернативи”, де лише один список виконавців є речовим доказом того, що в Україні більше немає альтернативної музики. 4.А.Й.К.А. – це весело, 4.А.Й.К.А. – це органічно. 4.А.Й.К.А. – це узвар із всього, що подарував нам блюз і рок-н-рол. 4.А.Й.К.А. – це польоти вві сні і наяву. Вони й підвели „Рейвах” до кульмінації – пітерського Н.О.М. Петербуржці провели показову агітацію неформального руху. Харизма цієї групи змушує відкинути будь-які визначення того, що ж вони грають. А грають вони в багатьох значеннях цього слова – грають музику, грають на сцені чітко визначені ролі Проповідника і Провокатора, Блазня і Авторитета.
Окремим абзацом хочеться згадати про ще одного учасника дійства: Федіра Тетянича. Патріарх українського перфоменсу, який ніби зійшов зі сторінок творів Павича чи Бориса Віана. Його матеріал і його образ – це непотріб, вдало поєднаний у фантастичні костюми. Дволикий монстр з головою манекена, Нептун зі шваброю замість тризубця, величний Бахус з елементом газової колонки. Він не давав залу розслабитись ні на хвильку, шмигаючи між людьми і змушуючи їх виробляти особливий ритм своїх танців. Тетянич став ще одним виміром „Рейваху”, ще одним його обличчям. А воно в Тетянича завжди сміється.
Все решту сказав свого часу і у відповідному місці Триптих
Vedmid
