Повернулася з Київської Барикади
Sep. 10th, 2007 06:51 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
fish_uaКому як - не знаю, а от мені там було надзвичайно затишно.
Аня Процук ходить туди-сюди і погрозливо бурчить: мені зараз буде нудно! - пізніше підходжу: нудно? - ні, - каже, - але зараз буде!
Леонович носиться, позитивний, як Карлсон і душевний, як Мері Попінс.
Бібікіна. Бібікіна просто є. Я її люблю, вона хороша. шниряє між народом і ловить шпари у черзі - як відмінниця на уроці: "Можна, я? Можна, я?!"
Романенко, нервовий, як завжди. Його пропустили в черзі - може, Доній його не любить? Черняхівська каже, що йому є тільки три варіанти: бути гарнюнім, бути уродіком. і бути з фанатичним вогнем в очах - тоді, мовляв, тебе любитимуть. Всі настійливо радять Романенкові третє, мовляв, личить.
Мамчич тихо тішиться можливості побути у тусі - це так рідко вдається. Каже, поки сидиш удома, дріб"язкові проблеми здаються гігантськими, а вийдеш - лопаються як мильні бульки.
Хаданович МЕГАпозитивний: підкидає немаленького Горобчука на руках, як сина полку і те саме робить з половиною туси.
Світлана Скляр несподівано одразу після свого виступу натикається на колишніх одногрупниць, що нині навчаються в Києві і яких сюди випадково привели їхні друзі.
Саша Зборовська мерзне. Грію її, як можу. Коли йду, похапцем прошу Стахівську з Бібікіною і Романенка за нею приглянути.
Яна Шпачинська - давно про неї чула. Яак мені це сподобалося!
Дівчатками я задоволена. хоч Свєта і збилася на початку і забула. який вірш читала першим (через то прочитала два, а не три), зате відчутно підправила собі вимову і лише кілька раз помилилася. За Сашу нервувалася всю дорогу до вокзалу - ми мусили її лишити до понеділка (вона так вирішила) і вона виступала вже без нас. Каже, все було добре.
99-ківців не так часто кличуть виступати, тим паче десь на виїзді. Я, серйозно, дуже вдячна тим людям, що про нас подбали.
Ага, і найбільше - Семківу, у нього гарна кава і він чудовий співрозмовник навіть коли курить люльку і виходить в астрал:)
Були в музеї води. Мені сподобалося, бо я по-справжньому смикнулася, вздрівши опудало пацюка в напівтемряві, побачила, як виглядає мильна булька зсередини (все життя мріяла, чесно!) і погладила рибу.
Аня Процук ходить туди-сюди і погрозливо бурчить: мені зараз буде нудно! - пізніше підходжу: нудно? - ні, - каже, - але зараз буде!
Леонович носиться, позитивний, як Карлсон і душевний, як Мері Попінс.
Бібікіна. Бібікіна просто є. Я її люблю, вона хороша. шниряє між народом і ловить шпари у черзі - як відмінниця на уроці: "Можна, я? Можна, я?!"
Романенко, нервовий, як завжди. Його пропустили в черзі - може, Доній його не любить? Черняхівська каже, що йому є тільки три варіанти: бути гарнюнім, бути уродіком. і бути з фанатичним вогнем в очах - тоді, мовляв, тебе любитимуть. Всі настійливо радять Романенкові третє, мовляв, личить.
Мамчич тихо тішиться можливості побути у тусі - це так рідко вдається. Каже, поки сидиш удома, дріб"язкові проблеми здаються гігантськими, а вийдеш - лопаються як мильні бульки.
Хаданович МЕГАпозитивний: підкидає немаленького Горобчука на руках, як сина полку і те саме робить з половиною туси.
Світлана Скляр несподівано одразу після свого виступу натикається на колишніх одногрупниць, що нині навчаються в Києві і яких сюди випадково привели їхні друзі.
Саша Зборовська мерзне. Грію її, як можу. Коли йду, похапцем прошу Стахівську з Бібікіною і Романенка за нею приглянути.
Яна Шпачинська - давно про неї чула. Яак мені це сподобалося!
Дівчатками я задоволена. хоч Свєта і збилася на початку і забула. який вірш читала першим (через то прочитала два, а не три), зате відчутно підправила собі вимову і лише кілька раз помилилася. За Сашу нервувалася всю дорогу до вокзалу - ми мусили її лишити до понеділка (вона так вирішила) і вона виступала вже без нас. Каже, все було добре.
99-ківців не так часто кличуть виступати, тим паче десь на виїзді. Я, серйозно, дуже вдячна тим людям, що про нас подбали.
Ага, і найбільше - Семківу, у нього гарна кава і він чудовий співрозмовник навіть коли курить люльку і виходить в астрал:)
Були в музеї води. Мені сподобалося, бо я по-справжньому смикнулася, вздрівши опудало пацюка в напівтемряві, побачила, як виглядає мильна булька зсередини (все життя мріяла, чесно!) і погладила рибу.
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: 2007-09-11 12:31 pm (UTC)no subject
Date: 2007-09-11 12:44 pm (UTC)Силаботонік! я забула зазначити в цьому пості ще одне речення.
Горобчук, читаючи, заявляє: а зараз буде силаботонічний вірш!!! - я думаю: чувак, ти НА ВУЛИЦІ виступаєш, тут, блін, інженери ходять, а він - "силаботонііііічний"!
no subject
Date: 2007-09-11 12:47 pm (UTC)а збірка - "Наївні поезії"
no subject
Date: 2007-09-11 12:53 pm (UTC)no subject
Date: 2007-09-11 12:56 pm (UTC)no subject
Date: 2007-09-11 01:05 pm (UTC)