(no subject)

[fish_ua]

Повернулася з Київської Барикади.
Розмах дійства мене би трохи нітив і лякав, так, наче потрапила десь у геть незнайому ситуацію. Але все пом"якшували погодні умови, додаючи необхідну частку балбєсяцтва. Наприклад, третього дня нарід мав літати на повітряній кулі, але вперіщив такий дощ, що відсутності об"єкта здивувався хіба Полежака ("А хулі немає кулі?" - із найсвіжішого шо називається)
Зате був кошик і газові горілки, що гуділи вогнем і зігрівали трохи. Ця читанка була дуже коротка, і я собі подумала: а кльово читати по одному віршу!
ПДругого дня нас возили на реальний собі полігон. Стріляти. Я тільки спостерігала, не аю романтичного погляду на зброю, ну його. Але нарід здебільшого тішився і дивувався такій нагоді.
Ніч поезії так м"яко минула. Зрозуміла, що після Форумівської "всєнощної" такі штуки уже не страшні. А після всього мене ще поселили, хоч я і прогнала була, напередодні сказала, що не конче, мовляв, приїду і в той же день додомки. Ага, додомки. Там так весело!
Найбільше вражень від спілкування. Цього разу склад підібрався такий, не те що незнайомий, просто я звикла була до тихіших і домашніших, а цього разу мала нагоду тинятися з непередбачуванішими й дикішими. Вони теж цікаві, слуати їх бува навіть цікавіше, але сама я не завше чулася з ними своєю.
З Андрієм Любкою очно познайомилася. Він колись масово слав свої тексти мені на мило літклубу 99, але це був рідкісний вид спаму, котрий справді цікаво читати. Він мене провів по якихось точках у Києві, про які я ні сном ні духом не знала. Гастроном, Купідон...
Після Ночі поезії, схоже, трохи здивувала Донія, попросившись до тієї кімнати з двох, яка була озачена як "нспокійна". Але мені так хотілося спілкуватися! Неспокійність, до речі, була цілком тихомирна, найнеспокійнішою персоною в тій хаті виявився наш запорізький Хельг, що тинявся й не давав нікому спати до 4 рана. Але спілкування було вдосталь.
Потім ще вечір в 44 був. Теж місце начеб відоме. а я побачила його вперше. Там заникалася просто десь у куточок і собі тринділа то з Анею Процук і Ірою Шуваловою, то зі Стахівською, то з Коржем і Короташем, то з Горобчуком і Коцаревим.
А назад із Хельгом їхали. По дорозі підсів ще хлопець такий конкретнуватий з Севастополя. Хельг розіграв перед ним цілу драму, мовляв, ми з ним уже 4 роки як пара, а сам він щойно був зв"язківець в армії, і ще щось було про багатьох леніних, і виключення з вузу... я собі дріхла в куточку і прислухалася до розмов на тєму "ти главно танюшу бірігі" і тихо фігіла, стараючись не ржать.
Донеччани, яких після Гуляйполя я тихо зненавиділа, виявилися мирними собі приємними людьми. Може то за відсутності отого третього?

Comments

[prophet-in-blue.livejournal.com]

а що як ми з Ірою разом до вас приїдемо?))

[fish-ua.livejournal.com]

це було би круто, тим паче Барліг уже був представлялв клубові її вірші,

[andrijlyubka.livejournal.com]

гастроном - класна штука, нє?

[fish-ua.livejournal.com]

точно. зараз мене найбільше пре від того, що я про його існування вперше дізналася, але ще прикольніше буде, якщо це місце виявиться справді такою народною ничкою, де є шанс кого-небудь зустріти в той час як просто тиняєшся містом і жодної тобі рідної пики. Навіть не конче з тою рідною пикою заводити розмову, зрештою, вона може виявитися не аж такою рідною. Але все одно.

[andrijlyubka.livejournal.com]

ага)) я ж кажу - був там ы зустрыв правнучку франка - просто глянути на неъ прикольно)_

[fish-ua.livejournal.com]

а як ти її розпізнав взагалі?

[nastuska-nehaj.livejournal.com]

А за что Данєцк-та не любішь?!

[fish-ua.livejournal.com]

Данєцк то Данєцк. А що за мутка була з цими донеччанами - про то я писала коли звітувала про Махнофест. Вони жили у сусідньому наметі, підпалювали туалетний папір і бігали між наметами, всю ніч дуже гучно чимось грюкали (гейби дві кришки від каструль) - ну, тобто, жостко було з ними поряд жити. а на цій Барикаді цілком собі спокійні і милі чуваки були.

[nastuska-nehaj.livejournal.com]

Ой, я пропустила той звіт, зара почитаю

[fish-ua.livejournal.com]

нє, не так. От точно пам"ятаю, шо не так.

Пацанчік:
Ну я вабщє, історію люблю. Етава, Лєніна, уважаю очінь. А шо ща за історія в школє?!
Дєті даже года в каком он раділся не знают! (обурено) От ти скажи, кагла он раділся?
Хельг:
Та вродє 1877
Пацанчік:
Та нє! Шота пазнавата.
Хельг:
А кагда?
Пацанчік:
Точна нє помню. Толі 1977 толі 1799.
Хельг:
є, братішка, падажді, ріволюция ж била в 1917... Скока ж ему било?
Пацанчік:
Нє-єт, ріволюция - ето ж до Лєніна било.
Хельг: Ну может ти і прав, братішка, ти рассказивай, расказивай.
завіса

[fish-ua.livejournal.com]

а ще ви туди шось Наполеона приплели. Шкода, диктофона не було - я б запустила втіхаря.

[fish-ua.livejournal.com]

якби ти був жінкою, я би сказала що ти злобна стєрва. Такий до нього привітний був, а сам збиткувався з чувака. І як тобі після цього люди мають довіряти, га? Кожен подумає: Хєльг до мене такий привітний був, а сам певно. паскуда, тільки й чекав нагоди поскубатися.

Зареєструйся отут-во http://litclub.org.ua/ бачиш, скільки відгуків там нарід пише один одному на вірші? і імен знайомих повно))

[fish-ua.livejournal.com]

чим рагулі не люди?

[fish-ua.livejournal.com]

ресурс по ссилці дивився? як тобі?

[fish-ua.livejournal.com]

а як же щодо того що ти гуманіст?

[fish-ua.livejournal.com]

до речі, сама я теж не пам"ятаю, коли він народився. як і будь-які інші народження видатних людей, і навіть більшість історичних дат.