(no subject)

позавчора таку штуку затирала дітям:
"От дивіться, типовий римований вірш - ямби там, хореї - це за ритмом як три акорди. Верлібр - це натурально симфонія. А оте, що часом видають за верлібр - це... ембіент якийсь."

(no subject)

у нас у школі казали: "заплач, дам калач, зареви, дам аж три"
а ще казали:
"Гєній! без букви є для удобрєній." (фразеологізм, який не існує поза суржиком)
час від часу тут нарід починає збирати шкільні слівця - так це для них.
А якшо хтось робив якусь дурницю, казали: "Ну ти як чисто здрастє".
А старші на нас лаялися: "ах ти ж паразіта кусок"

запізніле

на Махнофесті, коли ми з хмельничанами сиділи собі біля намету, співали, до нас підійшов чувак. Попросив закурити. І сказав, що він - Артур. Але не Той Артур. Інший. Звичайний.
І я подумала: музика дограє, сяде сонце і до кожного прийде свій Артур.