(no subject)

Коли я була мала, то часом брала читати і перечитувати одну дорослу книжечку. Невеликий формат, м"яка обкладинка, судячи з назви - щось гумористичне. І я вірила в цю обіцянку гумористичного, я по сто разів перечитувала перші два чи три оповідання звідтам і ще одне з середини. Решта мені були заскладні. Ці кілька я теж навряд чи розуміла, але любила страшенно.
Сьогодні я знайшла, хто був автор. Болгарський письменник Васіл Цонєв. Знайшла його за єдиним у мережі оповіданнячком "Как колют поросенка".
Перечитала і зі здивуванням з"ясувала, що пам"ятаю все, впізнаю кожне слово! І навіть більше - цілком правильно, хоч і трохи спрощено, здогадувалася, що ж у ньому, властиво, смішного.
Йдеться про гіпертрофований ритуал заколювання поросяти, з циганами і симпозіумом, з оркестром, глядачами і поетом, який читатиме вірша:
"Божидар - свиня, свиня, свиня, свиня наш Божидар
Дар Божий поросятко, а Божидар - свиня!"
Шкода, що нема в мережі інших, бо за сюжетом я згадала тільки це. Цікаво було б зрозуміти що то була за пристрасть і, особливо, що ж насправді смішного в тих оповіданячках? Адже зараз я вже достатньо доросла, щоб це з"ясувати, нарешті.
Ви не читали такого автора?