
В суботу не втрималася й купила ще одну книжку. В Папірус завезли самокатівську дитячу літературу. Боялася, що книги будуть під 90 грн, але ні.
Відразу на дві я облизнулася, але не все відразу, кицю, не все відразу.
Купила "В одежде человека". Вона про пелікана, який хотів стати людиною. І став, хоча й важко було: крилами багато не зробиш, читати-писати не вміє, а заробляти на рибу треба. І ходить собі дядько в людському одязі, і дорослі навіть не помічають, що в нього довгий дзьоб, а не ніс. Ну а діти, ясна річ, все помічають.
А ще це книга про минуле, начебто, красиве і щасливе, куди не завжди варто повертатися.
Взагалі, я вже маю 5 книжок цього російського видавництва, і вони прекрасні. Це сучасна дитяча література. Вона відрізняється особливою відвертістю: сучасні дитячі письменники не бояться говорити з дітьми про смерть, про втрати, про різні соціальні проблеми, з якими дитина стикається інколи, і зовсім непідготовленою. Батьки розлучилися. Старша сестра втекла з дорослим чоловіком із дому. Самотність. Втрата друга...
Я дуже хочу, щоб у нас такі переклади виходили частіше. Спасибі, з Нестлінгер ми поки що навіть випереджаємо росіян, а от із рештою...
Кендзіро Хайтані "Погляд кролика" (є на Лібрусеку)
Молода вчителька отримає своїх перших першокласників. Один хлопчик аутичний і агресивний, його не цікавить ніщо крім мух. Попервах вчителька не може справитися з емоціями, але зібравши всю силу духу починає й собі вивчати мух, щоб знайти спільну мову із хлопчиком. Потім бере у клас ще й хвору дівчинку, яка дуже відстає у розвитку, навчає дітей турбуватися про слабшого. Ніякої патоки, успіх досягається через кров, гній і сльози.
Мене вразила навчальна система Японії. Першокласники вже знають, що таке абстрактне мистецтво і вміють виражати свої почуття через нього. А як вони пишуть твори! Ось як їх навчає вчитель: серед речень є "хороші хлопці" і "погані хлопці". Поганих звуть "я зробив", а хороших - "я подумав", "я відчув", "я дізнався", "я побачив" та інші. Але історія без одного-двох поганих хлопців теж не історія))
Йоке ван Леувен "Піп!"
Пара літніх людей знаходить істотку з крилами замість рук. І вирішують взяти собі за дитину. Але істотка вільна, вона собі захотіла й полетіла далі, не сказавши "прощавайте". А це ж дуже важливо, сказати "прощавайте" перед тим як піти назовсім.
Крістіне Нестлінгер "Само собою і взагалі" Родина розвалюється. Тато йде до коханки, мама не може дати собі раду з роботою, все погано. А потім раптом з"ясовується, що ті, на кого намагався покладатися, підводять, а ті, до кого й у страшному сні не пішов би по допомогу, все рятують.
Ще Оля Баранова нанесла купу книжок почитати, хоча я уже всі проковтнула) "Вафельне серце", "Oh, boy!", "Нашестя ведмедів на Сицилію", "Мій дідусь був вишнею", "Як тато був маленьким", "Вовче око", "Собака на ймення Пес", "Острів у морі", "Маяк на Омарових рифах". Розкіш)))))
Хочу ще купити їхню ж "Не забувай пестити кошеня".
І щось із серії старого лева "Обережно, дівчатка!". Моя сестра Каті в мене вже є, хочу решту.
А ще кальваріївську "Дивний випадок із собакою вночі". Ну й що, що Стронґовський каже, що переклад так собі? Про його переклади теж багато чого кажуть, і що це доводить?
от такі плани на подальше життя.