(no subject)

Дізнаюся нове про речовини.
Наразі дізналася вже стільки, що візьму й напишу лікнеп для дівчаток, які не хочуть нічого рішать, як ото я, а хочуть чупа-чупс і на море... але однаково мусять робити всякі ремонтні роботи.

Цегла. Вона важка. Капєц яка важка, особливо для дівчинки, яка не хоче нічого рішать. Але ті штуки, якими їх скріплювали в старовину, часто зовсім не міцні. Мені вдалося розібрати цегляну грубку практично самостійно. І стінку зробити на її місці так само зуміла сама. З"єднувала цементом і піском, див. наступний пункт.

Цемент. Прийнято мішати з піском, 1 до 3 і розводити водою. Речовина, яка виходить в результаті, здатна триматися нормально або на горизонтальній, або на дуже кривій поверхні. Застигає добре, але за якийсь час вкривається тріщинами. Рівно накласти не вдається навіть на маленьку дірку в стіні - стікає, навіть коли густа. Має гидкуватий чорно-сірий колір.

Цементно-вапняна штукатурка. Здатна триматися на вертикальній поверхні майже без зусиль. Фактуру має дуже шершаву але геть не таку міцну, як цемент, колір світлий. Легко обшурхується. Невеликі дірки - ну, з долоню чи трохи більші - із певним зусиллям вдалося заштукатурити рівно. Більші - ніяк.

Гіпсова штукатурка. Дивовижно пластична, на стіні тримається чудово, зачіпається за майже все, за винятком глиняної суміші, якою скріпляли цеглу. Тільки нею мені і вдалося замазати і великі діри, і маленькі тріщини. Рівну поверхню шпателем зробити теж досить легко. Обіцяє бути зовсім світлою, що теж тішить. Питання лиш за тим, чи добре триматиметься?

Вапно. В часи мого дитинства вапно роз"їдало й пекельно сушило руки, його треба було нескінчено довго змивати з підлоги і меблів, які лишалися й лишалися білими. Наносилося це все якоюсь стрьомною мотузяною щіткою, яка багато розляпувала і погано фарбувала.
Зара все набагато краще. Вапно продається у вигляді пасти, жирної білої пасти, яку треба розводити водою. Мити після неї підлогу набагато легше і швидше, висохла майже не береться на одяг, на стіну лягає добре, густо, і вона справді дуже біла і яскрава. А в якості щітки я використала стару для взуття - і то виявилося досить зручно.

Монтажна піна. З норовом. Слухається погано. Але нею вдалося заповнити великі і глибокі порожнини над вікном. Важко було там, де дірка - з м"яч, глибока, і вгорі. Ясно, що вся ця піна випадала. Але коли я підклеїла під ту дірку скотчем поліетиленовий пакет, все вийшло. Висохло, тримається добре. А! Дуже важливо постаратися не вимаститися. Бо вона не зчищається взагалі нічим, як суперклей. Кошшшшмар...
Для чого вона добра - так це забивати нею щілини в плінтусах та у вікнах. Потім, коли висохне зайве треба обрізати звичайним кухонним ножем, бажано із зубчиками. Це легко.

Силіконовий герметик. Важливо, щоб був у тюбику, а не в тубусі. Бо інакше знадобиться якась спецфігня, якийсь пістолет. Але річ чудова. Витискається легко, слухняно, пальців не бруднить, застигаючи, перетворюється на ґумоподібний прозорий жгутик. Попідклеювала ним скло у вікнах, заклеїла тріщину в тому склі і навіть латку з уламка скла де треба поставила, і притримувати довго не мусила. все дуже легко і зручно