(no subject)

[fish_ua]

взагалі, думаю, всякому юному поетові варто вправлятися в перекладах віршів. Щоб набити руку в говоренні одних і тих самих думок різними словами. Бо спершу має бути думка. Раніше я писала віршики так: писала рядок, з нього видобувала якусь асоціацію і так шляхом вільних асоціацій видобувала щось заумне і красівошне, чого від початку у мене в голові й не ночувало. Тепер я спершу формую якусь мислю, про що хочу сказати, а потім уже, не гребуючи по ходу справи асоціаціями, збираю для неї потрібні слова. І навіть якщо віршики з того виходитимуть не такі оригінальні, все одно це хоч розумовий процес. А химерний асоціативний ряд і мавпа скласти може.

(що не тішить: прозу я досі пишу мавпячим способом)

Comments

[mykolan.livejournal.com]

хм, мене подібна репліка тягне на полеміку. ще до юності мені хотілося щось поперекладати (і навіть спроби були, добре, що загубилися), а зараз я відчуваю цілком, що переклад - це не моє, і пробувати навіть не хочу;
спершу має думка - справедливо, певно, з певного віку (цю тезу я розумію) - і для великої прози особливо (навмання можна писати белетристику, але її ж потім треба буде правити - Стівен Кінг, здається, досить багато так понаписував)

але оцей асоціативний шлях - суто внутрішньомовний - описував Бродський у нобелівській лекції; тобто так теж може бути від початку до кінця, просто є якийсь мета-рівень красивості, з якого починають генеруватися якісь нові смисли.

просто окремі тези всі мені зрозумілі, більшість я приймаю беззаперечно, -
але навряд чи треба вправлятися саме в перекладах (гарних перекладів дуже бракує).
можна створити канон, який має "виписати" всякий поет, скажімо, до першої збірки (або між першою і другою) - різні форми, як у збірці-підручнику Сковороди.
а в кінці поставити щось взагалі дуже складне, типу вінка сонетів з вибором класичних тем )))
тих, хто успішно фінішує, озадачити винаходженням власної строфи для поеми...

щоби, коли вони писатимуть верлібри, знали, що роблять ))

[fish-ua.livejournal.com]

я мала на увазі не займатися перекладами, де результат - переклад, а саме вправлятися, розумієш? де результат - це процес. Процес міняє уявлення. Дає розуміння, що одну думку справді можна висловити не одним способом, а кількома. По-перше, це згадуєш, що в світі довільний порядок слів буває, синоніми бувають, збагачуєш лексику. Коли знаєш, що спосіб шось сказати не один, долаєш звичку зупинятися на першій фразі, яка прийшла в голову. Але головне все таки: спочатку думка, потім засоби, а не навпаки.

[singing-foot.livejournal.com]

Але ж Бродський мав розум та великий досвід, а більшість укрсучліту у найкращому випадку має статеві органи, які й керують їх асоціативним рядом.

[mykolan.livejournal.com]

Олеже, що має означати твоя репліка? Бродський одразу народився з розумом і великим досвідом?
Сподіваюся, ти теж маєш статеві органи. І належиш до сучуркліту. І у Бродського були органи, а не самий безтілесний розум і досвід тисячоліть.
Ну і якби Бродський описував шлях як такий, не залежно від інтелекту й ерудиції подорожнього — якщо ти не читав нобелівську лекцію, почитай, там немає бібліографічного переліку в мільйон одиниць і посилань на інкунабули. І те, що він сказав — лише одна з можливих точок зору; у нас із тобою погляди на творчість відрізняються докорінно, це досі не означало, що один з нас митець, а інший гівно.

Просто від тебе не очікував, що будеш тролити.

[singing-foot.livejournal.com]

Моя репліка означає, що Бродський дуже багато навчався, займався самоосвітою, а сучасні поети мають із цим великі проблеми. Добре, коли вони хоч філфак закінчують, там їх хоч чому навчать, але більшість філологів, з якими я розмовляв, мали дуже фрагментарні знання.

[mykolan.livejournal.com]

знаєш, людей з блискучою освітою і нефрагментарними знаннями не може бути багато в принципі.
ну і твоя самоосвіта літературна досі не виявляла свого системного характеру. мені досить часто видається, що ти підходиш до літератури і мови, як сліпий до слона у відомому анекдоті.
і загальний випадковий багаж не перетворюється в струнку структуру сам собою.

[fish-ua.livejournal.com]

Олеже, ти сам у полеміці виявляєш таку кричущу фрагментарність, що, ніж радити іншим, мав би підтягувати себе.

[singing-foot.livejournal.com]

Ну, на теми, у яких я не тямлю, я не полемізую, тому мою фрагментарність у полеміці помітити неможливо.

[singing-foot.livejournal.com]

А "тролити" - це новий суто український веб-неологізм? Чи він все ж таки запозичений у рунету?

[mykolan.livejournal.com]

ти ж у нас один із провідних знавців англійської мови і перекладач:
http://en.wikipedia.org/wiki/Troll_%28Internet%29

[singing-foot.livejournal.com]

Так це англійський інтернет-сленг. У тих книжках, що я читаю, і фільмах, які я перекладаю, інтернета ще не існує.

[oles-barlig.livejournal.com]

мої вірші останнім часом змінилися... мені все важче повертатися до свого старого стилю... не знаю, добре це чи погано...

[daemirel.livejournal.com]

Завжди цікаво було читати, як пишуть інші. (Щоб перевірити – а чи правильно роблю я? Хоча які тут можуть бути порівняння? Яка правильність? Але знову і знову…)
Колись, коли я ще писала вірші, вони вихоплювалися з мене майже без роздумів, відразу. Але то було так тяжко, що потім трусилися руки, серце стукало в горі і важко було дихати. Проза для мене тоді була дурною забавкою – бо не потребувала стільки зусиль.
Я завжди писала щось коротеньке: мініатюри, нариси, казочки. Зараз, коли пишу оповідання, то я його просто записую. Бо на момент сидіння за клавіатурою чи папером оповідання вже цілком склалося в моїй голові, персонажі рухаються, живуть, цілі абзаці вистроїлися з фразами, побудовами речень… Рідко-рідко буває, що раптом персонаж піде іншим, не передбачуваним шляхом. І це мене так дивує!

Зараз в моїй голові живе роман, який я скоріше за все ніколи не напишу. Але все там таке живе! Герої, як давні друзі. Інколи в мене вихоплюється: «А ось один…» І прикушую собі язика, бо раптом згадую, що того не було в справжньому житті. Боюся якось прохопитися чоловікові – він подумає, що я згадую котрогось із своїх кавалерів і розстроїться. )))

Взагалі – якесь божевілля, якщо перечитає якась «нормальна» людина )))

[singing-foot.livejournal.com]

Я дивуюся, як взагалі можна писати вірш без думки. Але більшість поетів і письменників можуть лише перекручувати слова та словосполучення. Дивно, що більшість читачів-слухачів цілком задоволені цим.
Звичайно, Бродський писав "поэта далеко заводит речь", але він не уточнив, якого саме поета має на увазі. Боюся, що таких можна перерахувати по пальцях.

[mykolan.livejournal.com]

для тебе думка має вигляд формули — і не для всіх вона така.
правда, ти не готовий цього визнати принципово — і тому не розумієш, чому твої «придурасті»
оповідання користуються популярністю.

[singing-foot.livejournal.com]

Я б скоріше сказав так: Я знаходжу якийсь потужний образ, бо відчуваю це інтуїтивно, а потім з*ясовується, що це й образ пов*язаний із цілою системою уявлень та інформації. Як наслідок - із образу розвивається якесь твердження. Фактично, кожен твір мистецтва, це твердження, доказами якого є переконливі художні образи, поєднані у систему. Якщо у цій конструкції немає хоч одного елемента, то твір виходить дуже слабким.

[mykolan.livejournal.com]

вони такі, пов'язані з цілою системою абсурду — принаймні я люблю їх за це, і ті, з ким я спілкувався, переважно поділяли мою думку.

велика розбіжність між тією думкою (емоцією тощо), яку намагається донести автор, і тією, яку прочитують читачі (прослухують слухачі).

можна скільки завгодно вимірювати постфактум твір мистецтва з максимально можливою точністю — і що це нам дає? сонет має досить жорстку форму. можна написати алгоритм, за яким програма цю форму заповнить — добере рими, слова з потрібною кількістю складів і наголосами у потрібних місцях, але навряд чи поза формальною відповідністю результат можна буде назвати сонетом.