(no subject)

[fish_ua]

Дивовижно. До завершення Анички лишилося 6 сторінок. Ще трошечки і...
Замість азарту за кілька метрів до фінішу трохи сумно. По-перше, попереду непевний і емоційно важкий етап стукання у двері всіх видавництв, тоді як досі все залежало тільки від мене.

А по-друге, книга насправді сумно завершується. Принаймні, я так сприймаю кінець цієї історії. А як вона могла завершитися добре? З казкової країни рано чи пізно повертаєшся на грішну землю, і де подітися Аничці? іти попідтинню, як грозив господар? Хлопчик її додому не забере, вона ж не приблудне кошеня. І тому в казці час повертається назад, до того моменту, як двоє дітей зробили по дурниці: Губерт закинув свій солом"яний капелюх у річку, Аничка заснула на возі і опинилася сама-одна в чужому місті. І діти не роблять цієї дурниці вдруге. Вони вибирають спокійну тяглість життя, а не пригоди. Так, їм було так добре, цікаво, весело в тому Деінде, але Деінде - це безперспективно. А мені, читачці, завжди було страшенно шкода, що вони так не по-дитячому розважно вчинили, знехтувавши своїм правом на казку. Хлопчик і далі матиме в своєму житті одну радість - випрошувати в батьків іграшки, які "вже у всіх, окрім нього, є". Аничка ж тішитиметься нехитрою розвагою - підкиданням картоплини, і то як господар не бачитиме.

Comments

[fish-ua.livejournal.com]

та буде) де ж ми дінемося.