(no subject)
Oct. 30th, 2012 11:25 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
fish_uaПочала читати "Лексикон інтимних міст".
Воно відразу було ясно: книги такого штибу не читають з початку до кінця, підряд, з них спочатку шукаєш своє місто, потім вибираються найбільш знакові для тебе міста, потім ті, які тобі бодай чимось цікаві і ті, де автор імовірно міг щось цікаве наколупати...
Але я почала спочатку.
Першим містом було Аарау. І йшлося в цьому есеї переважно про назву, про те, що Андрухович в ті грєбєня таки заїхав і про пам'ятник, щодо якого Андрухович подумав "теж такий хочу".
Ентузіазм щодо читання якось криху підупав.
Далі була Алупка. Там теж ішлося про назву. Алупка-залупка. ха-ха.
Тут я не витримала і прогортала кілька міст. Невпевнено спинилася на Балаклаві (де Андрухович відпочив душею під пам'ятником Лесі Українці) - краще б я того не робила. Після чого вже впевнено почала гортати до першого-ліпшого важливого для мене міста.
Ним виявився Белград.
Ішлося в "Белграді" про провальну зустріч із студентками, які не полюбили Андруховича, зате зацінили віртуально присутнього Неборака.
Я відчула себе зовсім уже ні в сих, ні в тих і з лихим передчуттям полізла шукати Запоріжжя. Але спіткнулася об Детройт і не могла не зупинитися.
З Детройтом Андруховича пов"язував іграшковий томагавк, кілька музичних платівок і родичка, яка все це присилала.
Передчуття щодо Запоріжжя теж не обманули.
Тоді лишається Львів, - подумала я. Зі Львовом він не міг обійтися так, як із Запоріжжям, Дніпропетровськом (в якому його зустріли з табличкою "містер кхомскі, лєнінґрад") чи бідолашною Балаклавою.
І справді, Львову було присвячено декілька підрозділів. Андрухович чесно постарався нагородити про Львів трохи міфів. Про Львів і море. Про Львів - кіносимулякр всіх недоступних Парижів-Римів-Мадридів. Про Львів і гроші, про Львів і курвів, про Львів і калік... Це було не так і погано. Але чи було це круто? Не настільки, як очікувалося.
Зворушливо вийшло про Київ. Барв додали суперечливі відчуття під час опису Москви...
І все ж, мені дедалі менше хочеться тягати цей том у торбі.
Я до останнього не сумнівалася в Андруховичі. Коли всі довкола бурчали на "12 обручів", я вважала цю книжку потрясною. І Таємницю прочитала не без інтересу. Навіть коли він ото бовкнув. Навіть попри отой відкритий лист. Я не забула, що саме Андрухович був найпершим, хто відкрив мені, дитині без ідентичності, українську літературу з нового боку, показав, що українське може бути сучасним, харизматичним і розумним. Він був першим, потім ще Плач Єремії, кобзарі, ще кілька книжок і дисків - і от я вже знаю, хто я і де я, і більше нікуди не дінуся.
У мене нема причин бути упередженою чи несправедливою щодо Андруховича. І письменника Андруховича 2000 року я любитиму завжди. Але "Лексикон інтимних міст" - це погана, млява, як мертва рибина, книжка, написана людиною, яка повірила, що будь-яке її слово на вагу золота і зовсім перестала старатися.
p/s Мені сподобався есей про Єнакієве.
p/p/s Якщо я таки натраплю на золоте зерно в цій купі мотлоху, я неодмінно напишу.
Воно відразу було ясно: книги такого штибу не читають з початку до кінця, підряд, з них спочатку шукаєш своє місто, потім вибираються найбільш знакові для тебе міста, потім ті, які тобі бодай чимось цікаві і ті, де автор імовірно міг щось цікаве наколупати...
Але я почала спочатку.
Першим містом було Аарау. І йшлося в цьому есеї переважно про назву, про те, що Андрухович в ті грєбєня таки заїхав і про пам'ятник, щодо якого Андрухович подумав "теж такий хочу".
Ентузіазм щодо читання якось криху підупав.
Далі була Алупка. Там теж ішлося про назву. Алупка-залупка. ха-ха.
Тут я не витримала і прогортала кілька міст. Невпевнено спинилася на Балаклаві (де Андрухович відпочив душею під пам'ятником Лесі Українці) - краще б я того не робила. Після чого вже впевнено почала гортати до першого-ліпшого важливого для мене міста.
Ним виявився Белград.
Ішлося в "Белграді" про провальну зустріч із студентками, які не полюбили Андруховича, зате зацінили віртуально присутнього Неборака.
Я відчула себе зовсім уже ні в сих, ні в тих і з лихим передчуттям полізла шукати Запоріжжя. Але спіткнулася об Детройт і не могла не зупинитися.
З Детройтом Андруховича пов"язував іграшковий томагавк, кілька музичних платівок і родичка, яка все це присилала.
Передчуття щодо Запоріжжя теж не обманули.
Тоді лишається Львів, - подумала я. Зі Львовом він не міг обійтися так, як із Запоріжжям, Дніпропетровськом (в якому його зустріли з табличкою "містер кхомскі, лєнінґрад") чи бідолашною Балаклавою.
І справді, Львову було присвячено декілька підрозділів. Андрухович чесно постарався нагородити про Львів трохи міфів. Про Львів і море. Про Львів - кіносимулякр всіх недоступних Парижів-Римів-Мадридів. Про Львів і гроші, про Львів і курвів, про Львів і калік... Це було не так і погано. Але чи було це круто? Не настільки, як очікувалося.
Зворушливо вийшло про Київ. Барв додали суперечливі відчуття під час опису Москви...
І все ж, мені дедалі менше хочеться тягати цей том у торбі.
Я до останнього не сумнівалася в Андруховичі. Коли всі довкола бурчали на "12 обручів", я вважала цю книжку потрясною. І Таємницю прочитала не без інтересу. Навіть коли він ото бовкнув. Навіть попри отой відкритий лист. Я не забула, що саме Андрухович був найпершим, хто відкрив мені, дитині без ідентичності, українську літературу з нового боку, показав, що українське може бути сучасним, харизматичним і розумним. Він був першим, потім ще Плач Єремії, кобзарі, ще кілька книжок і дисків - і от я вже знаю, хто я і де я, і більше нікуди не дінуся.
У мене нема причин бути упередженою чи несправедливою щодо Андруховича. І письменника Андруховича 2000 року я любитиму завжди. Але "Лексикон інтимних міст" - це погана, млява, як мертва рибина, книжка, написана людиною, яка повірила, що будь-яке її слово на вагу золота і зовсім перестала старатися.
p/s Мені сподобався есей про Єнакієве.
p/p/s Якщо я таки натраплю на золоте зерно в цій купі мотлоху, я неодмінно напишу.
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: 2012-10-30 09:41 am (UTC)no subject
Date: 2012-10-30 10:54 am (UTC)no subject
Date: 2012-10-30 11:09 am (UTC)no subject
Date: 2012-10-30 01:41 pm (UTC)no subject
Date: 2012-10-30 01:56 pm (UTC)no subject
Date: 2012-10-30 06:12 pm (UTC)no subject
Date: 2012-10-30 06:42 pm (UTC)no subject
Date: 2012-10-31 08:57 am (UTC)no subject
Date: 2012-10-31 09:15 am (UTC)Та якби Лексикон був такого ж штибу, що й обручі - я тільки рада була б, чесно.
До речі, я її теж не купувала. Марта дала почитати.