(no subject)

[fish_ua]

час від часу виникає почуття якоїсь маленької, але гризької винуватості. За те, що закинула чеську, і взагалі, їй-Богу, хіба я тоді приділяла стільки часу граматиці?
Ні, все мало би бути окей, я мала мету і досягла її - переклала книжку, яку мріяла перекласти. Це винятково моє, і перед ким я маю, в біса, звітувати?
Але таки маю. Єдине, що заважає взагалі не думати про це - книги і словники, які мені подарували. В мене вірили, я мусила би працювати і працювати. Тим паче, вичитаний текст отого оповідання, з яким я вискочила у список переможців, насправді, мушу зізнатися, аж горить від червоного - від виправлень. Бо хіба ж я над ним сиділа стільки, скільки над Аничкою?
Минув період, коли все дається легко, з Божим дарунком, прийшов період, коли треба працювати, тренуватися, старатися і лупати скалу.
А я замість цього відчайдушно й весело занурююся в інше, нове, клацаю на домашньому компі кана-тьютором, ледве прокинувшись, виводжу ті ж самі значки у прописах, вечорами перед сном запускаю вінамп і вишукую знайомі слова у піснях, а на роботі у вільну хвилину читаю уроки Сакури-семпая.
Зрештою: скільки там того життя?
Якихось пару тижнів >:-)

Comments

[gal4enja.livejournal.com]

))))))))))))))))))))))))

[ksenykrapka.livejournal.com]

Минув період, коли все дається легко, з Божим дарунком, прийшов період, коли треба працювати, тренуватися, старатися і лупати скалу.

Нехай праця і лупання скали даються легко і з Божим дарунком!:)