Читане

[fish_ua]

Вчора дочитала "ВДВ" (Великий Дружній Велетень) Роальда Дала.
Люблю цього письменника. Він пише зухвало, буває нечемний, його чорний гумор такий незвичний у дитячих книгах. Щоразу мені уявляються натовпи людей, які знають, шо треба, а що не треба дітям, і трусять в повітрі кулаками. А марно, бо Дал настільки крутий, що їм до нього зась.
Родзинка ВДВ - це неправильна мова велетня. Він плутає схожі слова, бо не вчився в школі, тож часом дитині доведеться покумекати, яке ж слово велетень мав на увазі і чим ці слова відрізняються. Діти самі часто так плутаються, гадаю, ця книга допомагає усвідомити це і бути обережнішим і поменше вживати слова, якщо до пуття не знаєш їх значення. Та й загалом мова дуже соковита вийшла))
Такі мовні ігри мені подобалися в дитинстві і ще більше подобаються тепер.
Але ще більша несподіванка чекала на мене наприкінці. Я зиркнула на обкладинку і побачила в кутку напис "Обкладинка - Кость Лавро". Протерла очі - напис не зник. Але ви гляньте на неї - це ж типова Гапчинська! Ці лискучі носи ні з чим не сплутаєш!
Я аж пішла перепитувати. Так от, це СПРАВДІ Кость Лавро!!!! Просто вони хотіли обкладинки в одному стилі з попередніми.


Ще одна дитяча книжка - "Не зовсім казки" Олега Майбороди. Казочки пречудові, смішні й абсурдні, мені надзвичайно сподобалася історійка про тата, який на вимогу дітей зробив собі на пузі цілу картину з татуювань, про складні стосунки Людини-ножиць, Людини-паперу і ще купи подібних персонажів, про співучого хробачка... Знов-таки, я дуже любила такі глюки в дитинстві))
От тільки казка про гіпопотама-гіпопотута... люди, ну може досить уже жувати цю тему? Або бодай трохи читайте уже один одного, я не знаю...

Comments

[natyak.livejournal.com]

от же ж я неуважна!