(no subject)
Dec. 23rd, 2013 11:33 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
fish_uaПовернула собі трошки самоповаги - провела вихідні у Києві. Працювала черговою на інфоцентрі (перед тим ще збирала сміття, але то недовга праця, там на диво чисто).
Дізналася, що межа моєї працездатності - рівно 35 годин. Думаєте, я молодець? А ніхріна. Дівчинка, яка трудилася поряд, так само без перерви на сон, в останні 7 годин була здатна на розв"язок двоходових задач типу: людина А має дрова, значить треба видзвонити людину Б, яка має машину. А я вже була годна тільки на прості автоматичні задачі.
До моїх задач входило всяке дрібне: прийняти заяви, показати людині, де намет якогось міста, спрямувати до юриста, до медиків, до складу, записати на чергу в лазню, записати у волонтери, прийняти заявку на волонтерів, видзвонити записаних і спрямувати їх туди, де їхні руки потрібні.
Галя сказала, що в Києві я поверну собі віру в людей. Насправді я опинилася в тій точці, де її радше можна було втратити. Бо саме повз мене проходили:
- екзальтовані дідусі, які погрожували особисто залізти на Йолку, бо портрет Тимошенко відірвався з одного кутка, а це наруга, безчестя і іноземці ж фотають!
- божевільні, яким "невидимий голос" сказав, шо треба зробити для порятунку людства.
- поети, які вчора написали вірш, просяться на сцену і обурені, що їх досі не викликали виступати - бо ж саме це порятує людство.
- гопніки, які з гигиканням вимагають, щоб їх записали у нічну варту.
- тітоньки й дядечки, яким треба зустрітися з "самим главним" і негайно, а то вони повернуться додому і знеславлять Майдан, бо ми тут сидимо, як райком партії і нам байдуже до простих людей.
- безліч людей, які приїхали автобусами за кошт невідомо кого і тепер хочуть грошей на зворотній квиток (і на жаль, то були не тільки антимайданівці. Людоньки, ви молодці і герої, якщо їдете туди, але не будьте інфантильні, там ні з ким не будуть носитися, як із немовлям.)
- охайні хлопчики, які не бажають спати "серед бозна-якого народу" на карематах, а вимагають поселити їх на квартирі і поближче до центру.
- жіночки з поближніх квартир, яким заважає шум.
- дядечки й тіточки, які хочуть, аби їм дали посвідчення, що вони були на Майдані, але - у волонтери? на кухню? працювати? нєєєє, нам би посвідчення...
- картину, коли охоронець телефонує: "негайно затримати на території Майдану всякого в білому халаті і в медичній касці, обшукати, якщо знайдете в нього інсулін..."
Але також повз мене проходили:
- виснажені чоловіки, які приходили після світанку, отримували свій папірець на маленький клаптик простору і каремат і йшли трохи поспати після нічної варти на барикадах.
- 13-річні хлопчики, які хотіли бути волонтерами. І не лізли по-дитячому в романтику "запишіть у нічну варту", а тверезо просили якогось діла.
- волонтери, які реагували на дзвінки в будь-який час дня і ночі і приходили, куди треба - на польову кухню, до медиків, в тепло, в холод.
- люди, які ділилися, чим могли і просто мовчки йшли, не чекаючи захоплень і подяк.
І це в дні апатії і спаду активності. І їх було стільки, що віра в людство не втрачена.
А, ще... нещодавно пробігала схема, хтось із френдів радів, що Запоріжжя в переліку міст, які найактивніше підтримують Майдан. Так от. Кіровоградських наметів там два. Франківських - трохи менше десяти. Є цілий намет від маленького Єнакієво. А Запоріжжя квартирується навпіл із Нікополем в одному.
Дізналася, що межа моєї працездатності - рівно 35 годин. Думаєте, я молодець? А ніхріна. Дівчинка, яка трудилася поряд, так само без перерви на сон, в останні 7 годин була здатна на розв"язок двоходових задач типу: людина А має дрова, значить треба видзвонити людину Б, яка має машину. А я вже була годна тільки на прості автоматичні задачі.
До моїх задач входило всяке дрібне: прийняти заяви, показати людині, де намет якогось міста, спрямувати до юриста, до медиків, до складу, записати на чергу в лазню, записати у волонтери, прийняти заявку на волонтерів, видзвонити записаних і спрямувати їх туди, де їхні руки потрібні.
Галя сказала, що в Києві я поверну собі віру в людей. Насправді я опинилася в тій точці, де її радше можна було втратити. Бо саме повз мене проходили:
- екзальтовані дідусі, які погрожували особисто залізти на Йолку, бо портрет Тимошенко відірвався з одного кутка, а це наруга, безчестя і іноземці ж фотають!
- божевільні, яким "невидимий голос" сказав, шо треба зробити для порятунку людства.
- поети, які вчора написали вірш, просяться на сцену і обурені, що їх досі не викликали виступати - бо ж саме це порятує людство.
- гопніки, які з гигиканням вимагають, щоб їх записали у нічну варту.
- тітоньки й дядечки, яким треба зустрітися з "самим главним" і негайно, а то вони повернуться додому і знеславлять Майдан, бо ми тут сидимо, як райком партії і нам байдуже до простих людей.
- безліч людей, які приїхали автобусами за кошт невідомо кого і тепер хочуть грошей на зворотній квиток (і на жаль, то були не тільки антимайданівці. Людоньки, ви молодці і герої, якщо їдете туди, але не будьте інфантильні, там ні з ким не будуть носитися, як із немовлям.)
- охайні хлопчики, які не бажають спати "серед бозна-якого народу" на карематах, а вимагають поселити їх на квартирі і поближче до центру.
- жіночки з поближніх квартир, яким заважає шум.
- дядечки й тіточки, які хочуть, аби їм дали посвідчення, що вони були на Майдані, але - у волонтери? на кухню? працювати? нєєєє, нам би посвідчення...
- картину, коли охоронець телефонує: "негайно затримати на території Майдану всякого в білому халаті і в медичній касці, обшукати, якщо знайдете в нього інсулін..."
Але також повз мене проходили:
- виснажені чоловіки, які приходили після світанку, отримували свій папірець на маленький клаптик простору і каремат і йшли трохи поспати після нічної варти на барикадах.
- 13-річні хлопчики, які хотіли бути волонтерами. І не лізли по-дитячому в романтику "запишіть у нічну варту", а тверезо просили якогось діла.
- волонтери, які реагували на дзвінки в будь-який час дня і ночі і приходили, куди треба - на польову кухню, до медиків, в тепло, в холод.
- люди, які ділилися, чим могли і просто мовчки йшли, не чекаючи захоплень і подяк.
І це в дні апатії і спаду активності. І їх було стільки, що віра в людство не втрачена.
А, ще... нещодавно пробігала схема, хтось із френдів радів, що Запоріжжя в переліку міст, які найактивніше підтримують Майдан. Так от. Кіровоградських наметів там два. Франківських - трохи менше десяти. Є цілий намет від маленького Єнакієво. А Запоріжжя квартирується навпіл із Нікополем в одному.
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: 2013-12-23 10:29 am (UTC)no subject
Date: 2013-12-23 10:32 am (UTC)no subject
Date: 2013-12-23 10:38 am (UTC)фактично, у Запоріжжі 99,9% - це антимайдан, а допомогти їм повірити в те, що вони люди, а не раби, не бидло, не скот - це тепер важливо, особливо для Майдану у Києві :-)
no subject
Date: 2013-12-23 10:48 am (UTC)no subject
Date: 2013-12-23 10:58 am (UTC)про це можна поговорити, але не в коментарях... перепрошую.
я хотів сказати: молодець, що долучилася до Майдану у Києві! пишаюся землячкою!!!
no subject
Date: 2013-12-23 11:03 am (UTC)no subject
Date: 2013-12-23 12:59 pm (UTC)no subject
Date: 2013-12-23 02:03 pm (UTC)І шляхетності однаково більше, і це насправді вражає. Я думала, застану там втому з усіма її наслідками: дратівливістю, апатією - а нічого подібного. Я чесно розповіла, що бачила темні сторони Майдану і - гм - сипати дотепами й не думала. Але дисциплінованість, витривалість - скільки ж у них цього. І це не на азарті і екзальтованому підриві, який погорить і вигасне. Він би давно вигас із тою невизначеністю. Ну вчора оголосили оцей НОМ, там в Профспілках ніхто ура не кричав, всі знизали плечима і продовжили робити свою роботу. Це на почутті відповідальності тримається. Ти підеш - значить той, хто лишиться, постраждає, а влада помститься всьому народу - аби не рипалися.
no subject
Date: 2013-12-23 02:55 pm (UTC)no subject
Date: 2013-12-23 02:56 pm (UTC)натхненно, підтверджую)
no subject
Date: 2013-12-24 12:10 pm (UTC)no subject
Date: 2013-12-31 09:28 am (UTC)no subject
Date: 2013-12-31 01:21 pm (UTC)Зате поки була трохи застуджена, сиділа дивилася ті фільми, що ти мені радила. Вони класні))
Не сумуй, ще буде шанс побачитися))