fish_ua | Всім, у кого сесія...

Прочитала у Андрія Бондара студентські історійки і згадала, що теж маю таких баєчок доста.

Історія перша.

Зазначена історія відбувалася вже десь під кінець нашого навчання, коли ми були вже пошти шо матьорі психологи. Складали саме держіспит з ділової української.
Двоє дівчат з паралельної групи курили на ґанку, а я підслухала їхню розмову
- Я взагалі дуже нервуюся... от беру я білет, іду на дерев"яних за парту, сідаю і на аркуші сама собі пишу:
"Все добре. Все буде добре. Зараз ти заспокоїшся, зосередишся і все спишеш."
Ну потім мене справді попустило, я все знайшла, все списала. іду, все розповідаю, і бачу, що у викладача якась така дивна посмішка... простежила за поглядом... я той аркуш йому просто зверху поклала!!!

Історія друга.

Лєнка була не то щоб нахабою, просто їй була притаманна якась дитяча безпосередність... без гальм...
Кадр1.
Останній семінар перед іспитом з історії України. Викладач роздає "автомати".
Лєнка: Поставте і мені автомат!
Викладач: Який же тут автомат, всього дві оцінки за семестр!
Лєнка: Ну поставте!
Викладач: Ні.
Лєнка: (розпачливо) Ну поставте автомат, я ж нічого не знаю!
Викладач: (трохи охрініло) Ну так вчіть.
Лєнка: (сама до себе, жалібно) Так я ж не хочу!

Кадр2.
Консультація.
Лєнка: Вікторе Петровичу, а ви на екзамені списувати дозволяєте?
Викладач (трохи охрініло) Ні.

Кадр3.
Екзамен.
Лєнці дістався простий білет - грецькі міста-колонії. Але вона таки нічого не вивчила. Викладач хвилин 15 намагався витягти її через навідні запитання - дарма. Запитує: "Так що ж дали грецькі міста-колонії з (пауза) ВИСОКОРОЗВИНЕНОЮ КУЛЬТУРОЮ (пауза) давнім українцям?" Лєна (невпевнено): Торгували пшеницею?
Викладач махнув рукою і став розпитувати, звідки походить Лєнчне прізвище, чи варять її батьки пиво тощо. Лєнка почувалася досить бадьоро. Зрештою, йому набридла і ця дружня бесіда.
- Ну що ж ми вам будемо ставити, Котлярова?
Лєнка: (трохи охрініло) "Як що? П`ять!"
Викладач довго дивиться їй в очі. Лєнка погляд витримує. Зрештою, не витримує викладач, "рука дрогнула". "а... ні вашим, ні нашим.", ставить четвірку.
Коли я вийшла з аудиторії, Лєнка ще обурювалася перед одногрупницями, як її завалив злобний історик.

Історія третя.
Клавдія Ігорівна була Справжня Леді. В семидесятих вона вмудрялася носити такі небачені й химерні вбрання, що це шокувало. Але пройти повз Клавдію Ігорівну без слів "Ви виглядаєте просто неперевершено" не ризикував ніхто.
А ще Клавдія Ігорівна любила молодих і вродливих студентів. Коли такий приходив на іспит, вона спиралася на кулачок і мовчки милувалася, як він відповідає. Студент виповідав усе, що знав, а туманні прекрасні очі продовжували дивитися на нього. Студент прів, гарячково згадував ще якісь подробиці... потім починав розповідати все по другому колу... нарешті вичерпувався повністю і замовкав. І тільки тоді Клавдія Ігорівна жестом королеви... викидала заліковку у вікно.
Студент біг униз, довго шукав і витягав залікову з трояндових кущів. Там вже давно стояло "відмінно"

Історія четверта.
Володимир Іванович серед викладачів філософії виділявся палкою любов"ю до свого каламутного предмету, а серед викладачів загалом - кришталевою чесністю. Він не брав. Ніколи.
Якось на кафедрі викладачі помітили, що він уже вдруге відмовляє чиємусь багатому таткові. А у нього тоді саме дружина чи то народила, чи то була в лікарні. Викладачі й стали його переконувати: та ну що ви до цього так серйозно ставитеся, ну не буде та дура мала знати філософії, а у вас оно дружина в лікарні, візьміть уже хоч не грошима так чим там... що їй там треба... Тут і татко підпрягся, тисне на жалість
Викладач слухав це-слухав і каже тому таткові: - Ну... добре. Нехай буде. Йогуртами.
Позаяк історію про хабар йогуртами я почула під великим секретом від викладачів, я так і не знаю, чи отримав він ті йогурти. Казали тільки, що істерика була у всіх.

Історія п"ята.
Тетяна Петрівна - торпеда, моторчик! Говорила дуже швидко. Через її вічну заклопотаність, була трохи неуважна. Вона читала у нас психологію сімейного життя. "Таранцова, твоє прізвище Коваленко? А Котлярова де?"
Великою кількістю гарних фраз традиційно красувалися викладачі БЖД.
- Так чем же отлічается авіационная катастрофа от желєзнодорожной? Опять ніхто нє знаєт? Прі желеєзнодорожной биваєт много щєпок і досок, коториє можно іспользовать в качєствє шин!