Що я вмію бачити
Jan. 12th, 2007 12:16 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
fish_uaКоли я ще не ходила в школу, я думала, що небо насправді не блакитне, а фіолетове - правда, смішно? Я Лєнці розказала, а вона придумала, що буває країна, де небо фіолетове, а буває - де зелене і малинове. Лєнка вміє таке придумувати. Зате я вмію бачити таке, чого ніхто не бачить.
Коли я ще не ходила в школу, а мене водила няня Ніна, ми часто ходили вздовж полів, далеко-далеко. Ідеш, ідеш, ідеш, потім - гоп! стоїть візок, а на візку діжка з водою. Нап"єшся води - і далі йдеш. Красиво... я за тими уроками вже забула, яке небо гарне і як пилюка при дорозі пахне! Так от, я помітила, що як бува дивишся на небо, особливо якщо небо одного кольору, а не в хмарках, то видно такі прозорі хробачки. Вони ворушаться, повзають... І ще видно такі нерівні кружечки, вони теж прозорі і теж ворушаться. Куди головою повернеш, туди і прозорі хробачки смикнуться. Я спитала няню Ніну, що то таке. А вона питає: де? А я показую нагору: ну он там їх видно! А вона тоді й каже: та то телеграф.
Я тоді ще довго думала, що то телеграф. Що тими хробачками телеграми передаються з одного місця в інше. Насправді няня неправильно сказала, вона подумала, що то я на дроти дивлюся. А ті хробачки - то у мене в оці. Тато пояснив. Він мене дуже хвалив, що я таке помітила.
А іншим разом тато сам не побачив те, що я бачу. Я взяла якось чашку, щоб налити молока, дивлюся, а лампа в чашку так світить, що в чашці видно задницю. Це тінь так смішно падає. Так ніби перед чашкою хтось задницю виставив, і його не видно, а тінь - ось вона. Я до мами пішла і показую - дивися, в чашці - задниця! А мама взяла чашку, покрутила і каже: нічого там нема, не вигадуй. Я показую: ну ось же, ну дивися! А мама: "Нормальна чиста чашка, нічого там нема." Я тата з роботи дочекалася і показую: дивися: задниця в чашці! А тато каже: "Де? Ну помий." А мама розсердилася і знов сказала, що чашка чиста.
Коли я ще не ходила в школу, а мене водила няня Ніна, ми часто ходили вздовж полів, далеко-далеко. Ідеш, ідеш, ідеш, потім - гоп! стоїть візок, а на візку діжка з водою. Нап"єшся води - і далі йдеш. Красиво... я за тими уроками вже забула, яке небо гарне і як пилюка при дорозі пахне! Так от, я помітила, що як бува дивишся на небо, особливо якщо небо одного кольору, а не в хмарках, то видно такі прозорі хробачки. Вони ворушаться, повзають... І ще видно такі нерівні кружечки, вони теж прозорі і теж ворушаться. Куди головою повернеш, туди і прозорі хробачки смикнуться. Я спитала няню Ніну, що то таке. А вона питає: де? А я показую нагору: ну он там їх видно! А вона тоді й каже: та то телеграф.
Я тоді ще довго думала, що то телеграф. Що тими хробачками телеграми передаються з одного місця в інше. Насправді няня неправильно сказала, вона подумала, що то я на дроти дивлюся. А ті хробачки - то у мене в оці. Тато пояснив. Він мене дуже хвалив, що я таке помітила.
А іншим разом тато сам не побачив те, що я бачу. Я взяла якось чашку, щоб налити молока, дивлюся, а лампа в чашку так світить, що в чашці видно задницю. Це тінь так смішно падає. Так ніби перед чашкою хтось задницю виставив, і його не видно, а тінь - ось вона. Я до мами пішла і показую - дивися, в чашці - задниця! А мама взяла чашку, покрутила і каже: нічого там нема, не вигадуй. Я показую: ну ось же, ну дивися! А мама: "Нормальна чиста чашка, нічого там нема." Я тата з роботи дочекалася і показую: дивися: задниця в чашці! А тато каже: "Де? Ну помий." А мама розсердилася і знов сказала, що чашка чиста.
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: 2007-01-12 01:38 pm (UTC)no subject
Date: 2007-01-12 04:07 pm (UTC)З наукової точки зору - це всього лиш ущільнення у скловидному тілі. Згустки такі собі.
no subject
Date: 2007-01-12 04:44 pm (UTC)no subject
Date: 2007-01-12 05:56 pm (UTC)