Білки і юнати
Mar. 29th, 2007 02:14 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
fish_uaЧергове дитяче оповідання
А я вмію, а я вмію! Знаєте, що я навчилася? Лазити по деревах! Мене Лєнка навчила!
Я досі не вміла... а в книжках так багато пишеться про те, як діти лазять по деревах! Мені страх хотілося навчитися. І я прийшла до Лєнки і кажу: А ти вмієш лазити по деревах?
Лєнка сказала, що, звісно, вміє. Тоді я попросила, щоб вона і мене навчила. І ми пішли в лісок.
Лісок у нас такий... прекрасний! Я його дуже люблю. Там восени ми з татом і мамою гриби збираємо. Дощовики. Вони кулясті і лискучо-білі, тільки й дивись, де у траві зблисне. Як підсмажити - смачно! А якщо знайдеш старий дощовик-порохнявку, треба на нього раз - і стрибнути. І тоді з нього димок зеленкуватий порхне. Це грибні спори, з них нові гриби будуть.
Навесні у ліску ростуть фіалки і зірочки. Зірочки правильно називати - гусяча цибулька, я це в книжці прочитала, але Лєнка каже "зірочки" і я теж так інколи кажу. Я, до речі, про ліс навіть більше за Лєнку знаю. Я знаю, чому на дубовому листі, бува, такі шерехуваті кульки виростають. Це називається гали, це коли комашка листок вкусить - і відкладає туди манюпусіньке яєчко, а листок починає кругом того яєчка рости в кульку. Потім комашка виросте і вилізе. Я це теж у книжці прочитала. За це Свєта Волобуєва сказала, що мене треба називати Повітрулею - отак-то!
Я думала, що ми з Лєнкою відразу на дуб заліземо, але Лєнка сказала, що на дуб мені буде важко - бо в перший раз! Та коли ми прийшли на узлісся, вона відразу сказала, що вже вибрала. І показала на найперше дерево біля стежки. Це був невисокий, але розлогий ясен.
Лєнка сказала, що у цього дерева низько є товсті гілки і мені буде простіше видряпатися на нього. Потім вона мені показала, як треба спочатку руками взятися міцно-міцно за нижню гілку і за стовбур. А потім треба поставити одну ногу на стовбур, а рукою підтягтися і другу ногу перекинути через нижню гілку. І - гоп! - ти уже й на дереві.
Лєнка двічі все це показала, а потім я сама спробувала і в мене просто відразу вийшло!
Лазити по деревах - це так гарно, виявляється! Тільки Лєнка сказала, що треба лазити обережно, щоб не впасти і не поламати якусь гілку. А я надвечір, вправляючись із нашим ясеном, таки впала з нього і поламала дві гілки на кущі, що ріс унизу. Я не дуже подряпалася, тільки трошки, а от гілки... Ми з Лєнкою пожаліли їх і перев"язали мотузкою, яка була у мене в кишенці. Я потім довго бігала дивитися, але гілки так і не поприростали назад. Так шкода!
Ми тоді з Лєнкою вирішили, що ми будемо юннатами. Це такі діти, які бережуть природу, дивляться, щоб ніхто гілок не ламав і квіти не рвав, і мурашники обгороджують. Але саме тільки весна починалася, в ліску ще навіть фіалок і зірочок не було. І мурашника ми не знайшли, хоча я й знала, де є. Тоді Лєнка знайшла якийсь старий патичок, який валявся у траві, взяла його в руки і стала сваритися на тих, хто його відламав. Тільки його, мабуть, хтось дуже-дуже давно відламав. А потім Лєнка стала на мене сваритися - що який же я юннат, якщо по траві йду? І ми стали дивитися, щоб не наступати на траву.
Чи можна тепер нам було лазити по деревах? Це було складне і болюче питання.
Потім ми стали у Лєнки лазити по деревах, бо у Лєнки нелісові, прості вишні. По них можна. Там так гарно виявилося лазити!
На тій вишні, що Лєнка мені вділила, я влаштувалася, просто як у гнізді! Тоді Лєнка сказала, щоб я не злазила, бо зараз вона до мене в гості прийде, і ми стали гратися, що вона прийшла до мене в гості. Лєнка залізла на мою вишню і я їй всі місця показала, де можна зручно вмоститися. Тоді Лєнка і каже: а знаєш, чому нам можна по деревах лазити? Тому що ми зараз - білки! І тоді я сказала: давай, поки ми білки, нам можна буде лазити по деревах, а поки ми юннати - не будемо.
І ми стали тимчасово білками. Гратися в білок треба так: спочатку кожен залазить на дерево і облаштовує там гніздо. А потім ми ходимо одне до одного в гості і приносимо газети. І розказуємо, які ми в газетах прочитали лісові новини. Лєнка, наприклад, розказувала, як один олень розводив кролики, а другий у нього про це питав. Я теж чула по телевізору таке, смішне, тільки там не про оленів було. Ще ми обов"язково розказували одне одному, що в сусідньому лісі сталася пожежа і то зробили лихі люди, які розводять у лісі багаття.
А коли в ліску квіти зацвіли, нарешті, ми їх аніскілечки не рвали. Навіть тоді, коли ми бували білки, а не юннати.
А я вмію, а я вмію! Знаєте, що я навчилася? Лазити по деревах! Мене Лєнка навчила!
Я досі не вміла... а в книжках так багато пишеться про те, як діти лазять по деревах! Мені страх хотілося навчитися. І я прийшла до Лєнки і кажу: А ти вмієш лазити по деревах?
Лєнка сказала, що, звісно, вміє. Тоді я попросила, щоб вона і мене навчила. І ми пішли в лісок.
Лісок у нас такий... прекрасний! Я його дуже люблю. Там восени ми з татом і мамою гриби збираємо. Дощовики. Вони кулясті і лискучо-білі, тільки й дивись, де у траві зблисне. Як підсмажити - смачно! А якщо знайдеш старий дощовик-порохнявку, треба на нього раз - і стрибнути. І тоді з нього димок зеленкуватий порхне. Це грибні спори, з них нові гриби будуть.
Навесні у ліску ростуть фіалки і зірочки. Зірочки правильно називати - гусяча цибулька, я це в книжці прочитала, але Лєнка каже "зірочки" і я теж так інколи кажу. Я, до речі, про ліс навіть більше за Лєнку знаю. Я знаю, чому на дубовому листі, бува, такі шерехуваті кульки виростають. Це називається гали, це коли комашка листок вкусить - і відкладає туди манюпусіньке яєчко, а листок починає кругом того яєчка рости в кульку. Потім комашка виросте і вилізе. Я це теж у книжці прочитала. За це Свєта Волобуєва сказала, що мене треба називати Повітрулею - отак-то!
Я думала, що ми з Лєнкою відразу на дуб заліземо, але Лєнка сказала, що на дуб мені буде важко - бо в перший раз! Та коли ми прийшли на узлісся, вона відразу сказала, що вже вибрала. І показала на найперше дерево біля стежки. Це був невисокий, але розлогий ясен.
Лєнка сказала, що у цього дерева низько є товсті гілки і мені буде простіше видряпатися на нього. Потім вона мені показала, як треба спочатку руками взятися міцно-міцно за нижню гілку і за стовбур. А потім треба поставити одну ногу на стовбур, а рукою підтягтися і другу ногу перекинути через нижню гілку. І - гоп! - ти уже й на дереві.
Лєнка двічі все це показала, а потім я сама спробувала і в мене просто відразу вийшло!
Лазити по деревах - це так гарно, виявляється! Тільки Лєнка сказала, що треба лазити обережно, щоб не впасти і не поламати якусь гілку. А я надвечір, вправляючись із нашим ясеном, таки впала з нього і поламала дві гілки на кущі, що ріс унизу. Я не дуже подряпалася, тільки трошки, а от гілки... Ми з Лєнкою пожаліли їх і перев"язали мотузкою, яка була у мене в кишенці. Я потім довго бігала дивитися, але гілки так і не поприростали назад. Так шкода!
Ми тоді з Лєнкою вирішили, що ми будемо юннатами. Це такі діти, які бережуть природу, дивляться, щоб ніхто гілок не ламав і квіти не рвав, і мурашники обгороджують. Але саме тільки весна починалася, в ліску ще навіть фіалок і зірочок не було. І мурашника ми не знайшли, хоча я й знала, де є. Тоді Лєнка знайшла якийсь старий патичок, який валявся у траві, взяла його в руки і стала сваритися на тих, хто його відламав. Тільки його, мабуть, хтось дуже-дуже давно відламав. А потім Лєнка стала на мене сваритися - що який же я юннат, якщо по траві йду? І ми стали дивитися, щоб не наступати на траву.
Чи можна тепер нам було лазити по деревах? Це було складне і болюче питання.
Потім ми стали у Лєнки лазити по деревах, бо у Лєнки нелісові, прості вишні. По них можна. Там так гарно виявилося лазити!
На тій вишні, що Лєнка мені вділила, я влаштувалася, просто як у гнізді! Тоді Лєнка сказала, щоб я не злазила, бо зараз вона до мене в гості прийде, і ми стали гратися, що вона прийшла до мене в гості. Лєнка залізла на мою вишню і я їй всі місця показала, де можна зручно вмоститися. Тоді Лєнка і каже: а знаєш, чому нам можна по деревах лазити? Тому що ми зараз - білки! І тоді я сказала: давай, поки ми білки, нам можна буде лазити по деревах, а поки ми юннати - не будемо.
І ми стали тимчасово білками. Гратися в білок треба так: спочатку кожен залазить на дерево і облаштовує там гніздо. А потім ми ходимо одне до одного в гості і приносимо газети. І розказуємо, які ми в газетах прочитали лісові новини. Лєнка, наприклад, розказувала, як один олень розводив кролики, а другий у нього про це питав. Я теж чула по телевізору таке, смішне, тільки там не про оленів було. Ще ми обов"язково розказували одне одному, що в сусідньому лісі сталася пожежа і то зробили лихі люди, які розводять у лісі багаття.
А коли в ліску квіти зацвіли, нарешті, ми їх аніскілечки не рвали. Навіть тоді, коли ми бували білки, а не юннати.
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: 2007-03-29 11:55 am (UTC)Дякую!
По-перше, за оповідання, за доторк до світлого та теплого світу дітей, а по-друге - за те, що так вчасно і доречно, бо вся френдстрічка стосується речей та людей на літеру "К", а це вже так набридло... аж раптом такий промінчик!
no subject
Date: 2007-03-29 12:00 pm (UTC)До речі, Тетянко, мене ось уже тиждень турбує питаннячко. Можливо, недолуге і дурнувате, але... Оці оповіданнячка ти пишеш ось зараз, чи то і справді твори ніжного дитинства?
no subject
Date: 2007-03-29 12:23 pm (UTC)no subject
Date: 2007-03-29 12:01 pm (UTC)no subject
Date: 2007-03-29 12:24 pm (UTC)no subject
Date: 2007-03-29 11:44 pm (UTC)no subject
Date: 2007-03-30 07:12 am (UTC)no subject
Date: 2007-03-30 10:18 am (UTC)no subject
Date: 2007-03-30 10:29 am (UTC)передплатити було би фест, але зараз я не можу цього собі дозволити.
no subject
Date: 2007-03-29 12:48 pm (UTC)no subject
Date: 2007-03-29 01:00 pm (UTC)Інша річ, що витягувати ці штуки з пам"яті виходить тільки в процесі. Насправді я саме другий клас пам"ятаю аж надто фрагментарно. Коли почала це оповідання, я ще не пам"ятала про оту суху гіллячку, яку Лєнка "рятувала". Так, наче забутий вранці сон витягуєш за ниточку, ледве-ледве.
no subject
Date: 2007-03-29 01:59 pm (UTC)no subject
Date: 2007-03-29 02:22 pm (UTC)