Дурнуватий

[fish_ua]

(чергове дитяче оповідання)

От уже точно що в селі не без дурника. У нас, виявляється, теж свій є.
Ідемо ми з Лєнкою в лісок, проходимо повз оту хату, що на виході з центру, а Лєнка раптом:
- Не дивися направо!
Як ми пройшли, я питаю: а що там таке? А Лєнка й каже:
- Я, коли вчора до тебе йшла повз оту хату, чую - хтось у вікно стукає. Я на вікно подивилася, а там...
Лєнка замовкла. Я мовчки чекала: яке ж жахіття побачила Лєнка в тій хаті? Невже - мертвяка?
- Хто? - питаю, нарешті.
- Пісюн! - гнівно каже Лєнка. - Отой здоровий хлопець, що там живе, стояв на підвіконні без штанів, виставив пісюн - дивіться, люди добрі, який я у мами дурнуватий!
- Фу-у! - кажу я.
Лєнка теж думає, що фу.
- А чого він? - раптом замислююся я. Бо якщо він так дражнився, то чого йому на таких малих, як ми, дражнитися?
- Ума нема - щитай каліка - каже Лєнка. А потім серйозно додає: - А може він і правда дурнуватий?
- А може він дурнуватий і не знає, що голим стидно показуватися? - міркую і я собі.
- О! - кажу - а давай його вистежимо, як він ще раз так зробить, і крикнемо йому удвох: "Як тобі не сти-дно!"
- Лєна довго думає, а потім питає:
- А він через вікно почує?
- А ми вдвох голосно-голосно крикнемо!
- Тоді давай потренуємося.
І ми пішли в лісок тренуватися. А потім повернулися і стали гуляти туди й назад повз хатинку. Визирати його мала Лєнка, мені вона сказала не дивитися, бо я ще замала на дураків дивитися. Так ми ходили, ходили, а його нема й нема.
- Може він щось запідозрив? - питаюся.
- Може - погоджується Лєнка. Давай завтра підемо.

Минув десь тиждень, я уже забулася, і от ми знов ішли з Лєнкою в лісок. Раптом Лєнка хапа мене за руку:
- Він там!
я її теж взяла за руку, і ми, розгойдуючи руками, закричали:
- Як тобі не сти-дно!
Я, нарешті, глянула у вікно.
Там нікого не було. Тільки ледь-ледь коливалася завіса.

Comments

[keytaro-kun.livejournal.com]

загалом читав вже цю історію просто як спогад, але так цікавіше
"Ума нема - щитай каліка" - як колоритно :) 100% від мами чи бабці :)

[fish-ua.livejournal.com]

точно підмітив, але я сьогодні той спогад видалила, щоб не дублювати. Я його давно планувала розписати як оповідання до цього циклу.
А про ума нема - так всі говорили, і дорослі жінки, і ми в школі.